Розділ 18

Минуло 5 днів

"Алло, так я вже вибігаю... Ага, ага... Все давай, виходжу“ – Тільки що я балакала з Кірою. Сьогодні 18 травня, і ми йдемо з нею до торгового центру обирати сукню на день народження. 

Навіть не віриться, що через 4 дні, мені буде 16. Хвилююсь. Не хочеться рости, хочу сидіти 5-річною на кухні і дивитись як готує мама, а потім із насолодою все з'їдати, або сидіти і чекати поки мама тебе заплете.Допомагати тату майструвати, дивитись разом телевізор і коментувати кожне слово. Разом ставити ялинку, разом її складати. 

Нажаль ми виростаємо, і на такі речі не вистачає часу ні нам, ні батькам. Чим більше я виростала, я розуміла це, і дуже сумувала за тими часами. Треба цінувати моменти. Треба. 

Я закінчила збиратись і вибігла на вулицю. 

–Чорт, сумочку забула. – сказала я сама до себе і повернулась в будинок за сумочкою, в якій доречі була картка з грошима, яку мені люб'язно дали батьки. Ну як люб'язно? Скоріше це я її випросила, але найголовніше те, що я все ж її отримала. 

Я знову закрила двері будинку, і тепер була повністю впевнена що нічого не забула. Це добре. Вийшовши з подвір'я, я побачила Кіру, яка помахала мені рукою. Ми обійнялись, і вона запитала:

–То що? Готова? – з сарказмом запитала Кіра. 

–Чесно? Ні. Переживаю, але хочу, аби день народження був найкращим. – з захватом сказала я. 

Кіра розсміялась і ми викликали таксі, щоб доїхати до торгового центру. Тут я зрозуміла що у нас халепа. 

–Кіро, у тебе є гроші на таксі? У мене просто тільки карта. – спантеличений запитала я. 

–Блін, немає. Давай я зараз швиденько збігаються і візьму у мами?бо в мене тільки картка. – запитала Кіра. Я кивнула. 

–Тільки не довго. – сказала я, та Кіра вже побігла. 

Поки чекала Кіру я встигла двічі обізвала себе ідіоткою. Ну це ж треба так? Та ще й як дурна тут стою, чекаю і Кіру і таксі. А якщо таксі приїде, а Кіра не встигне прийти? Так досить. Певно потрібно було прийняти пропозицію Марка підвезти, але я відмовилась. 

Чому? Бо сьогодні Марк має допомогти батьку в офісі. Аби його не відволікати я відмовилась, та й йому було б нудно з нами. Сумніваюсь що йому б сподобалось обирати сукні, і дівчачі байки. 

Поки я думала Кіра захекавшись прибігла. 

–Таксі ще не було? - запитала Кіра. 

–Ні, ти як? – запитала я, бо відчувала провину. Це ж я змусила її бігти за грошима. Ну добре не я, але ініціатором була я. 

–Все добре. Гроші є. – сказала Кіра і випрямилась. 

Я кивнула і роздивилась її. Вона одягла чорні класичні штани та синю блузку, не забувши доповнити свій образ купою біжутерії. О так, вона на цьому помішана. 

Ну а я на її фоні виглядала трохи скромніше. Рожеву блузку гармонічно доповнювала чорна юбка. Завершила образ я чорними кедами. Я обрала цей образ, бо не хочу кожен раз туди сюди надягати штани. 

Сівши в таксі, ми зависли в стрічці новин Інстаграм. Ну що ж? Я була підписана лише на 30 профілів,при тому що кількість моїх підписників перевищувала 2 тисячі

Не люблю підписуватись на нудні профілі. Це ж нуууднооо. А от Кіра підписується на всіх і одразу, тому її фолловери перевищують 5 тисяч. Вона можна сказати блогер, але для мене вона просто Кіра.