Нарешті ми з Марком помирились. Більше немає недомовок, відтепер лише чиста правда. Я сподіваюсь на це. Так я його дійсно кохаю. Сильно. Я навіть не думала, що так по кохати можливо.
Ми сиділи на кухні і пили чай, при цьому не забуваючи розмовляти. Ми розмовляли про все на світі, і вирішили, що влітку ми поїдемо разом на відпочинок.
В цей момент я згадала про зустріч з Сашею і швидко побігла на другий поверх за телефоном. Марк напевне нічого не зрозумів і побігла за мною, при цьому кричачи моє ім'я. Взявши телефон до рук я набрала Сашу. На диво він швидко прийняв дзвінок.
–Алло, ти де? – записала я.
–В піцерії чекаю тебе. - нічого не зрозумівши сказав Саша.
–Зараз буду–квапливо сказала я і збила дзвінок.
Марк в цей момент дивився на мене не розуміючи, та мовчав. Це добре. Не гаючи часу я подзвонила до Кіри.
–Алло подруго, він у піцерії чекає. - поспіхом сказала я.
–Дякую, тобі. Вже вибігаю. – вдячно сказала Кіра.
–Удачі тобі. Я вірю в тебе. – сказала я і відключилась.
Я шумно видихнула і доторкнулася до чола. Ось це стрес. Капець.
Марк взяв мене за руку і запитально глянув.
–Не дивись на мене так. - сказала я.
–Тоді ти мені мусиш розповісти, що ти вже зробила. – сказав Марк.
–Вчора мені запропонував погуляти Саша. Я погодилась, та у мене в голові взрів план. – Марк явно напружився– Я написала Кірі, а ти як знаєш Кіра кохає Сашу, і запропонувала їй піти замість мене. Ось так. - я подивилася на Марка, а в його очах читалось полегшення.
–Боже, як ти мене налякала мала. Я вже думав що ти вирішила про міняти мене на Сашу. – Марк поправив волосся на голові.
–Ееей! - я легенько вдарила його кулачком. – Як ти так міг подумати? – я вдавалося образилась.
–Ну вибач мала. Більше не буду. – сказав Марк. Він підхопив мене на руки і почав кружляють по кухні. Ми дружно залились сміхом. Так добре мені не було ніколи.
*На наступний день*
Прокинулась я сама. Це дуже дивно, але є як є. Одягнувшись я спустились вниз. Дивно, але було тихо. На кухні нікого, в кімнаті батьків нікого. Хоча ні, є записка.
«Доню, ми пішли на роботу. Вибач не зможу завезти. У тебе в кишені ми залишили гроші на таксі».
Ну звісно. Як завжди. Я подзвонила Кірі і паралельно роблю сніданок. Напевне яєшня з беконом підійде. Кіра майже одразу прийняла виклик.
–Доброго ранку, ну то що, як все пройшло? – на летіла з за питаннями я.
–Слухай. Все було просто чудово. Він звісно був спантеличений, але виду не подав. Ми поїли піцу, погуляли нічним містом. Мені здається ми значно зблизились. - сказала я і очманіла. Я дуже за них рада.
–Вітаю! План відмінний. - сказала я і до їла яєшню. – Тоді зустрічаємось через 5 хвилин. Марк за нами заїде. І так ми помирились. - Кіра на диво не за давала питань.
–Добре.- сказала вона і відключилась.
Я швидко одягла кофтинку,адже сьогодні холодно. Має бути дощ. Але парасольку я забула, і вже бігла до Марка. Вилетіли з будинку я побігла до Марка. Десь за метр до машини я майже впала. Ну як майже? Мене зловив Марк.
–Знову падаєш? - запитав Марк і пригорнув до себе. Я хотіла його поцілувати, та в цей момент за спиною я почула кашель. Та це ж Кіра. Господи я ж зовсім за неї забула. Я швидко поцілувати в документах Марка і побігла обійняти подругу.
–Поїхали? - запитав Марк відкриваючи для нас дверцята машини.
–Звісно.- хором сказали ми з Кірою, від чого ми засміялись. Та все ж сіли до машини. Поки ми їхали, ми обговорювали уроки.
В цей момент я згадала про гроші на таксі. В кишені лежали 500 гривень. Достатня сума. Якраз зводиться для мого заощадження. Кіра помітила, і легенько мені підмигнула. Я їй у відповідь.
#2470 в Детектив/Трилер
#1004 в Детектив
#11185 в Любовні романи
#4400 в Сучасний любовний роман
Відредаговано: 22.04.2020