Розділ 16

Прокинулась я від того, що мене будить мама. 

–Агов сонько, довго ще спати будеш? – запитала мама, після того як упевнилась що я не сплю. 

–Та встаю встаю. – сонно пробовала я. 

Годинник показував 07:08. Пора вставати. Так, я ще та сонько, люблю спати. Дуже. 

*Через 30 хвилин*

Ми вже їдемо до школи. Ми з Кірою сьогодні одяглись майже однаково. Чорні сукні, тільки трохи іншого дизайну. 

Приїхавши до школи ми одразу зайшли до столових щоб подивитися що сьогодні подають. А сьогодні в меню пюре з котлеткою.

–Мммм як смачно пахне, – про мовила я сама до себе. Кіра теж аж слиною подавилася. Смішно. Наче вдома поїли, а поведінка наче з лісу. 

Закінчивши з столовою ми попрямували до класу. Та не тут то було. Прямо перед нами стоїть банда хлопців серед яких був Марк. 

Ми з Кірою перекинулась поглядом, і пішли далі упевненим шляхом. Ми майже дійшли до класу, як хтось взяв мене за зап'ястя і потягнув на себе. Зустрівшись з сірими очима я зрозуміла що це Марк. Глибоко вдихнувши я відвела погляд і запитала:

–Що таке? Чому ти мене зупиняєш?– я поглядом знайшла Кіра і кивнула їй. По нашій мові це означало що все буде добре вона може не перейматися та йти до класу. 

–Віко ми сьогодні нарешті поговоримо? - серйозно запитав Марк. 

–Поговоримо.Все!? Тепер відпусти мене. – я почала висмикувати руку, яку досі тримав Марк, але він не спешит мене відпускати. –Відпусти, не чуєш? - знову запитала я. Не встигла я й знову щось запитати, як мої вуста накрили поцілунком. Та як він сміє після всього? Я не відповідала на поцілунок. Він пробував розкрити мої губи язиком, та я все ж не піддавалася, і нарешті відштовхнула його від себе.

–Нізащо.– зло прошипіла я Маркові і пішла в клас. 

Зайшовши в клас я жбурнула портфель под парту і сіла. Добре що хоч ніхто не бачив це. Тільки Кіра з переляканий очима. 

–Так і знала що не потрібно було тебе з ним залишати. – Кіра зібрала руки в кулаки. 

–Ні ні ні, Кірою все добре, – я поспішили заспокоїти подругу поки вона не нам'яла боки Марку. –Ми просто поговорили. – вирішила збрехати подрузі. Як же мені соромно, але так треба. 

–Точно? - запитала Кіра, а в цей момент до класу зайшов Марк. Я лише кивнула. –Ну добре. 

Минули всі уроки. Сьогодні більш менш легкий день. Уроки пройшли на благо добре, що дуже дивно. Зараз я йду з Кірою додому. Так ми вирішили прогулятися. До зустрічі з Марком залишалось 30 хвилин. По дорозі додому ми балакали. Я все ж розповіла їй, що саме було вранці. На диво вона не сердилась. Це добре. 

Ми попрощались і я швидко забігла  в будинок. Пусто. Нікого немає. Напевно мама з татом на роботі. Це добре. Перевдягнувшись я повернулась на перший поверх, і вчасно, бо в цей момент пролунав дзвінок у двері. Відчинивши я побачила Марка. 

–Привіт. – широко посміхнувшись сказав Марк

–Привіт,– буркнула я. Ну так, я дійсно на нього ображаюсь. Він мене використав. – Підіймайся на другий поверх, чекаю у кімнаті. - не дочекавшись відповіді я побігла до себе у кімнату. По дорозі я думала як йому все це сказати. Дійсно не знаю. 

В кімнаті я чекала його не довго. Лише 1 хвилину. Він сів біля мене на ліжку і запитально глянув. 

–Що ж добре. - трохи повагавшись я почала, –Я знаю про те, що є договір про наш шлюб на 1 рік. Ти мене обманув, використовував. Я тобі вірила, кохана, а ти! А ти ідіот! Повний! – сльози прокотилися по щокам. Марк хотів мене обійняти та я нажахано відсунулась. –Не підходь. Прошу. Тепер я зрозуміла звідки ти знаєш коли мій тато зможе мене відвести до школи, а коли ні. Ти зрадник! – забившись в куток ліжка я обійняти ноги руками і продовжила плакати. Боляче, дуже. 

Марк все ж мене обійняв, хоч як я б не просила. 

–Не плач будь ласка, – Марк витер мої сльози, – Я тобі зараз усе розповім. Все почалось з того, що мій батько шукав мені дівчину. Обирав він з дочок багатих бізнесменів, аби об'єднати бізнес. Звісно я був проти, та коли батько показав мені контракт і твоє фото, я зрозумів що вже нічого не вдію. Я вирішив познайомитись з тобою і зробити так, аби ти мене ненавиділа. Сталося так, що я побачив тебе у кафе і впізнав. Тоді я почав до тебе залицятися щоб позустрічатися і покинути тебе. Але чим більше я тебе пізнавав, тим більше я в тебе закохувався – я не можу в це повірити? Я вмить припинила плакати і почала прислуховуватися до кожного слова – В день коли ти мене відштовхнула я ледве з розуму не зійшов. Я не хотів тебе втрачати. Вибач що одразу тобі не сказав. – Марк розвернув мене до себе і по глянув мені в очі. 

–Ти ідіот, але я тебе кохаю. – сказала я. Так закохані вони такі, то були порізну, то вже пристрасно цілуються, як доречі ми з Марком. 

–То ми знову разом? – запитала я

–Ну звісно дурненька, ми і не розходились. – Марк витер мої сльози зі щік, і обійняв мене. 

–Пообіцяй що ніколи не розіб'єш мені серце. – попрохала я. Це дійсно важливо для мене. 

–Обіцяю.