Прокинулись ми від того, що мене розбудила мама. Ну а у Кіри поганий сон, тому вона теж прокинулась.
–Дівчата прокидайтеся в школу. - лагідно сказала мама.
–Мамо? Ти тут? Де ти була? Котра година? - в мене було більше запитань, але я не запитала.
–7:00. Прийди будь ласка сьогодні зі школи раніше, поговоримо.
–Добре.- сказала я і мама вийшла з кімнати.
Я швидко встала з ліжка.
–Доброго ранку Кіро. Ходімо вмиватися. Я тобі дам свої речі, підеш в них. Немає сенсу тобі йти додому. - сказала я.
–Дякую тобі. - сказала Кіра і усміхнулася.
Вже через хвилину ми були в ванній і вмивалися.
Ми швидко зробили макіяж, і побігли назад в кімнату. Я одягла синю сукню, а Кіра чорну сукню. Сьогодні ми як сестри.
Спустившись униз я побачила сніданок на столі. Мами на кухні не було. Ми лише знищили плечима і швидко почали їсти.
Я взяла телефон і викликала таксі. З Марком не поїду, а тата немає. Гроші у мами попрошу.
–Кіро, йди взувайся, а я до мама. Я швидко – сказала я і побігла до мами в кімнату.
Вона виглядала пригніченою. Мені стало її жаль, але лише на мить.
–Мамо дякую за сніданок. - промовила я.
–Немає за що. Я тебе чекаю після школи і ось гроші на таксі. - мама дістала з шухляди 100 гривень і простягнула мені.
–Дякую. Бувай. - я не хотіла розмовляти, тому швидко побігла до Кіри. Вона була вже взута
Я швидко взулася і ми пішли на вулицю. Нам прийшло СМС про приїзд таксі.
Нажаль я побачила 2 машини. Очевидно машина Марка і таксі. Кіра теж помітила і взяла мене за руку. Я вдячно усміхнувсь, і йшла далі. Дякую Боже за хорошу подругу.
Я розуміла розмови з Марком не уникнути.
–Привіт - сказав Марк, коли побачив нас.
Я нічого не відповіла.
Ми швидко оминули його машину і попрямували до таксі.
–Віко, ви куди? - сказав Марк і взяв мене за другу вільну руку.
Я не витримала і сказала:
–Йди до біса Марк. Не хочу тебе бачити! - сказала я, але Марк не відпустив.
–Відпусти чуєш? - голосно сказала я.
–Не відпущу, поки не скажеш що сталося. - грязно сказав Марк.
Я не збиралася йому нічого розповідати. Не хочу. Я швидко вивільнила руку і побігла до таксі.
–Віко що коїться? Скажи мені що сталось? - сказав Марк, і я зрозуміла, що я маю йому сказати. Хоч я і розуміла, що він все знає, а це просто відмінна акторська гра.
Я сіла в машину і на останок сказала.
–Завтра після уроків у мене. Поговоримо, а потім провалюй з мого життя. - на диво спокійно сказала я і закрила дверцята машини.
–Їдемо.- сказала Кіра, а я була їй вдячна. Крім неї ніхто мене не підтримав.
Вже через 15 хвилин ми були в школі. Як завжди шумно. Я натягнула широку усмішку, адже ми з Кірою знаємо пів школи. Тому аби не лякати усіх своїм виглядом я усміхалася.
–Як же я боюсь що він пристане до мене у школі. – сказала я до Кіри.
–Все буде добре. Думаю він розумний і не пристане. – відповіла Кіра.
Ми зайшли в клас і сіли за парту. Сьогодні по плану у нас 7 уроків. Біологія, Алгебра, Хімія, Фізкультура, Українська мова, Зарубіжна література та Класний час. Класний час у нас зараховувався як урок.
Діставши з портфеля біологію, я подумала про те, як же мені пережити цей день. Насправді сьогодні, один із найважчих шкільних днів.
Поки я думала, вчитель зайшла в клас. На диво я навіть зрозуміла тему, і 10 за активну участь в уроці. Інші уроки пройшли не так вдало. Алгебра ще поправимо, але надто нудно. З алгеброю ніколи не дружила, а от на Хімії взагалі капець.
Я ледве не отримала двійку в журнал. Ну а що поробиш. Я сьогодні не в настрої.
Уроки всі пройшли. І зараз ми з Кірою їдемо додому на таксі. На диво, Марк не чіплявся до мене у школі. Він приїхав значно пізніше ніж ми, мабуть думав що я повернусь. Але ні. Моя гордість не дозволила б мені.
Ми приїхали до мого дому. Кіра теж вийшла.
–Пробач подругою, але зараз ти маєш сама поговорити з мамою. Я знаю ти сильна. Не кажи їй про свої плани. Все буде добре. Успіху. – сказала Кіра і обійняти мене.
Я кивнула і побігла додому. Двері відкрила мені мама.
–Заходь.– сказала мама. Такий тон у неї вперше.
Я знайшла, але настільки невпевнено, наче в будинку мене мають побити. Роззувшись, я скинула рюкзак на підлогу.
–То про що ти хотіла поговорити? - перейшла до теми я.
–Сідай поговоримо. Отож Віко, почнемо з початку.
– сказала мама і присіла на стілець в кухні.
–Віко. Нас не було вдома, довгий час. Пробач нас з батьком за це. Ми спочатку були на фуршеті, а потім... А потім з'явилася минула жінка твого батька. – мама закрила лице долонями. Я бачила що їй не довподоби це, але добре те що вона вирішила розповісти.
– Ця жінка казала що він її покинув з дитиною на руках. На говорила багато безглуздя, і я пішла з фуршету. Довгий час я була у Лізи, не хотіла щоб ти мене бачила пригніченою, але я не можу від тебе приховувати. Я не знаю де зараз твій батько. Я не бачила його з моменту на фуршеті. – мама закінчила розповідь, і мені стало її жаль. Дійсно жаль.
Що б ви почували якби дізнались що за 15 років шлюбу у твого чоловіка є коханка з дитиною?
–Мам, скажи ти здогадувалась? - обережно сказала я.
–Так, але не могла нічого зробити. Я б втратила тебе, якби ревнувала твого батька. Він би заборонив нам бачились. – мама знову закрила лице руками і заплакала.
#2465 в Детектив/Трилер
#1007 в Детектив
#11201 в Любовні романи
#4410 в Сучасний любовний роман
Відредаговано: 22.04.2020