Розділ 7

"Алло? " – Марк відповів на мій дзвінок. Я дуже зраділа, бо сидіти в кафе до вечора я не збиралася. А вже 17:31.
"Алло.Марк, вибач що відволікаю, але чи не міг би ти нас забрати з Кірою з Лаванди ? " – я попросила, але думала що в нього теж якісь справи. 
"Добре заберу. Через 15 хвилин буду. " – я дуже щаслива, бо нас заберуть звідси. Нарешті. 
"Дуже дякую. Ти наш спаситель" - на радості сказала я 
"Будете винні. " - веселим тоном сказав Марк і нажав на відбій. 
– Ну що? - запитала Кіра. 
–Через 15 хвилин буде. - у Кіри аж очі заблищали. Настільки ми хотіли додому. 
Все вирішено. Наступного разу буду брати парасольку з собою. Синоптики хоч і казали що дощу не має бути, та все ж таки він є. Та ще й не просто дощ, а злива. Справжнісінька злива. 
Ми з Кірою все ще сиділи за столиком. За той час, поки ми чекали Марка, я замовила собі ще одне тістечко, а Кіра замовила маффін. 
Нарешті пролунав дзвінок. 
Висвітилось ім'я Марка. Я не встигла нічого сказати, як я почула своє ім'я. 
«Віко, виходьте я вас чекаю» – сказав Марк. 
І виклик закінчився. 
–Кіро, ходімо. Він нас чекає. - ми поспіхом зібрались і вийшли. Я хотіла бігти щоб не намокнути, але чиясь рука мене зупинила прямо на виході. 
–Куди женеш Віко? Та ще й Кіру за руку тягнеш.– нас зупинив Марк з двома парасольками в руках. Марк тримав мене за талію, очевидно він мене так зупиняв. Серце забилося частіше. Я поглянула на Марка. Він очевидно не хотів мене відпускати. 
–Ми... Ми бігли до тебе. - запинаючись відповіла я. 
–Огого оце так бігли. Ну добре, Кіро тримай парасольку. –він вручив Кірі чорну парасольку і показав на сіру Audi. – Прямуємо до тої машини. І так, це моя машина мені вже є 18. Недавно виповнилося. Ми з Вікою будемо йти під одною парасолькою. 
Вони розкрили парасольки, а я стояла і не могла нічого сказати. Не знаю чому. 
–Змерзла? -сказав до мене Марк. 
Він без відповіді накинув на мене свою шкіряну куртку і взявши мене за талію повів до машини. Кіра йшла попереду. 
–Ддякую - все що змогла вимовити я. 
Марк не відповів, лише усміхнувся. Кіра вже сіла в машину. Я тільки дійшла з Марком. Він відкрив мені дверцята. Я сіла біля Кіри. В салоні пахло апельсинами і корицею. Закривши дверцята він обійшов машину і сів за кермо. 
Завівши машину він вправно виїхав з парковки. 
–Куди їдемо дівчата? - насмішкувато запитав Марк. 
–Проспект Миру 16. - перша викрикнула Кіра. 
–Добре, спершу завеземо тебе. - сказав Марк. 
Ми переглянулись з Кірою. Вона легенько усміхнулася. Я зрозуміла. Вона спеціально так сказала, аби ми змогли поговорити наодинці. Ну я їй ще покажу. 
Всю дорогу Марк не зводив очей з дороги, лише інколи поглядав на мене через зеркало. 
Ми доїхали до дому Кіри за 20 хвилин. 
Подякувавши вона вийшла з салону. Накинувши капюшон вона швидко побігла додому, наостанок підмигнувши мені. 
Марк повернувся до мене. 
–Я живу тут недалеко. Зможеш підвести? - тремтячим голосом запитала я. 
–Звісно зможу. Кажи адресу. І доречі, не бійся мене. Я ж не страшний. - після короткої паузи сказав Марк. – Чи страшний? 
–Проспект Миру 21. - після короткої паузи я додала. –Ні не страшний і я тебе не боюсь. 
–Та невже? –сказав Марк і знову завів машину. Тепер ми направлялися до мого дому. Я переживала аби нас не побачили батьки. 
Ми вже доїхали. Я хотіла подякувати і піти, але Марк повернувся до мене і сказав. 
–Віко, ти мені подобаєшся. - ось так безцеремонно і просто він сказав. Змушена визнати, він мені теж. Скільки я б не казала що мені ніхто не подобається, але Марк був винятком. Він мені сподобався з першого знайомства, але я себе переконувала що це не так. І зараз сидячи в салоні його машини, я розуміла що мені потрібно йому щось відповісти. 
Я підняла на нього погляд і впевнено сказала. 
–Тобі здається. - я вирішила подражнити його. Ну а що? Першим ліпшим кидатися в руки? 
–Хм.. Я серйозно. Але якщо я тобі не подобаюсь, то... То я залишу тебе в спокої. - він зробив ображений вигляд. 
–Ти мені теж подобаєшся. - швидко видалила я. О ні! Це що я сказала? Та сама горда Віка? Я? Капець! 
На його обличчі появилася посмішка. 
–Тоді підеш зі мною на побачення? Відмова не приймається. 
–Слухай це жарт? Чи ти проспорив? Чи що це в біса таке!? - я надто не довіряю нікому. Це мій недолік 
–Ні. Ти мені правда подобаєшся. - знаєте? Я йому повірила. 
–Піду. - тихо сказала я. 
–Тоді до зустрічі. Ходімо проведу тебе щоб не змокла.
Він вийшов з машини, розкрив парасольку і довів мене до мого дому. 
Наостанок я сказала:
–Хочу знати про тебе все. - дійсно. Мені кортіло дізнатися про нього все. Звідки машина? Хто його батьки? Його смаки? 
–Скоро дізнаєшся. - він поцілував мене у щоку і відпустив. 
Я у відповідь поцілувала його у щоку. І побігла додому. На щастя вдома не було нікого. Я повернулася і помахала йому рукою на прощання. Він усміхнувся і сів до машини. Я зайшла додому. Рідний будинок. 
Так, за час проживання у ньому він став мені рідним. Зараз я знову почну прокручувати всю цю ситуацію в голові і зрозумію наскільки я дурна. Так завжди в любій незрозумілій ситуації. 

От завжди. Щоб уникнути цього, я подзвонила до Кіри. 
Ми говорили довго. Я їй все розповіла, а вона була рада за нас. 
Насправді у мене в голові не вкладалось. Я? І йду на побачення? Та ще й з Марком? Не реально не вкладалось в голові. 
Я довго думала. Він мені справді подобається. Мені вже майже 16. Йому 18. Оййй досить. 
Батьки  вже прийшли. Я бігом спустилася і привіталася. Ми повечеряли разом. 
Повечерявши, я сказала мамі що хочу поговорити. Я їй розповіла усе від Кіри до Марка. Я завжди все розповідаю мамі. Вона мене уважно вислухала. Про Кіру мама сказала що я все правильно зробила. А от про Марка. Мама каже що це моє діло з ким зустрічатися. Аби не був пов'язаний з наркотиками. Так така моя мама. Вона цілком підтримує мене у всьому. На відміну від тата. Він завжди у своєму кабінеті. Завжди. Я сумую за ним. Але це його робота. Як хоббі. А мені так його не вистачає. Я повернулась до себе в кімнату. Спочатку я просто сиділа у ліжку і думала. Дуже багато чого, сталося за ці три дні. А потім я залипла в інстаграмі. Так як у мене закритий аккаунт, я побачила декілька запитів на підписку. Серед них я побачила профіль Марка. Цікаво. Відкритий аккаунт. Цікаві фото. Я подписалась на нього у відповідь. Ну і звичайно пролайкала фото. Також серед запитів були якісь п'ятиклашки. Ну це типо модно у них спілкуватися із старшими.