Розділ 4

Ранок був хороший, незважаючи на те, що потрібно було в школу. Сьогодні ми з Кірою йдемо разом до школи. Виявилось, що вчора у неї дуже боліла голова, саме тому вона не ходила до школи. 
Поснідали, я побігла одягатися. Першим, що спало мені на думку блузка м'ятного кольору і зверху сарафан. Виглядає доволі гармонічно. На голові вирішила залишити розпущене волосся. Все. Готово.

Я спустилася, та зателефонувала Кірі, аби вона вийшла. Вже через 5 хвилин ми сиділи в машині та спокійно їхали. Кіра слухала музику в навушниках, а я просто слідкувала за дорогою. 
Ми приїхали набагато швидше, чим завжди. Але мені це на руку. Зможу Кірі багато чого розповісти. Подякувавши тату, ми почали йти до школи. 
-То як ти себе почуваєш?-Вирішила запитати у Кіри. 
-Вже все добре. Не переймайся. -М'яко відповіла вона. 
-Кіро. Мені тут запропонували квиток на вечірку.  Але я взяла 2 квитка. Для мене і для тебе. Підеш? -очі Кіри засяяли.
-Звісно! Звісно що піду! А коли вона проходитиме? -такою радісною я її бачила вперше. 
-В кінці травня. 
-О, тоді вже потрібно готуватися. -я була згодна з цим. 
-Так. -коротко відповіла я, тому що побачила що класна керівничка зайшла до Кабінету. 
-Увага діти-для тиші сказала вона-У нас в класі новенький. - в цей час зайшов хлопець, з яким я  була уже знайома. Це ж той самий Марк, з яким ми сиділи в кафе- Це Марк. -Марк перевів на мене погляд. Я зашарілася. -Прошу сідай на вільну парту. 
Марк був карооким брюнетом, з мускулистий тілом. Ну не таким як у фільмах, але було видно що спортом займається. Він не був одягнути у шкільну форму, навпаки, він був у чорних джинсах та білій футболці. А зачіска взагалі Бомбезна. У нього якась модна стрижка, я не розуміюсь на стрижках, та кучері. Не знаю природні чи ні, але в кафе зачіска була така ж. 
Наче відчуваючи що я дивлюсь на нього від подивився на мене у відповідь. Я швидко відвела погляд. 
Всі в класі перешіптувались. Одні ми з Кірою не бачимо нічого незвичного? 
-Я з ним знайома. Познайомилась у Лаванді, він був у компанії з Сашею. -ніби уникаючи усіляких запитань прошепотіла я. 
-Поговоримо про це після уроків у Лаванді. - хм, ідея непогана. Я не стала нічого казати. Вона не запитувала, лише сказала. 
Залишок уроків пройшов добре. Після уроків ми з Кірою йшли до кафе. По дорозі розмовляли:
-То я так розумію ви з Сашею дуже близькі? -Запитала подруга 
-Та облиш. Вже сто разів казала що між нами лише дружба, а так я вже хочу по танцювати на вашому весіллі – ми дружно розсміялися. 
Я розуміла що Кірі подобається Саша. Але Саші  вона ні. Або так. Ще не знаю. Потім обов'язково запитаю у нього. 
Ми вже зайшли в кафе. Приємний запах вдарив мені у ніс. Ну тут все прямо ідеально. 
–Іди займай столик, а я замовлю нам щось. Що ти будеш. -я вирішила взяти все те, як завжди. 
–Шоколадний маффін та Латте. - Кіра кивнула та побігла займати чергу. 
Я почала шукати вільний столик. Я вже розчарувалася, як раптом помітила вільний столик у кінці залу. Сьогодні багато відвідувачів. На щастя Кіра прийшла швидко з двома підносами. Щось вона надто весела. 
-Вгадай хто сяде з нами? - я одразу здогадалась що це Саша. Не встигла я щось відповісти, як Саша з Марком підсіли до нас. 
Я була не проти компанії. 
-О які красуні. Віко вітаю. -Саша як завжди. Я не ображалась на нього за вчора. Так що компліменти сприймала спокійно. 
-Дякую. -Коротко відповіла я 
-Ну привіт однокласник. -Сказала Кіра. 
-Ви однокласники? - здивовано сказав Саша. 
-Так. Сама у шоці. - відповіла я. 
Далі ми спокійно їли. Поки Кіра не викрикнула.
-Хлопці, а у Кіри скоро день народження. 
-Та я знаю. Вже готую подарунок. - сказав Саша. 
-А коли? - запитав Марк. 
Я хотіла відповісти, але Кіра мене перебила. 
-22 травня. 
-І скільки їй буде? - запитав Марк продовжуючи їсти свій суп. 
-Мені виповниться 16. - вирішила сказати я. 
Марк лише хмикнув. Мені здається що він самовпевнений індик. Але ще побачимо. 
Ми говорили про моє день народження, а я взагалі не розуміла нічого. Я не знала де буду святкувати. Взагалі. Залишилось дуже мало часу, але дуже багато питань. Поки я розмірковувала, Кіра легенько штовхнула мене плечем.
-Що? -Запитала я. 
-Ходімо, вже пора додому. - сказала Кіра. 
Я підняла погляд і зустрілася з поглядом Марка.
Я знову потонула в його очах. Ну чому він такий красивий? Я ж сьогодні думала що він самовпевнений. 
Я подарувала йому усмішку і почала збиратись. Ми забрали свої речі з Кірою і вже хотіли йти, але Марк зупинив мене. 
-Віко, можна попросити твій номер? - я трохи оторопіла, але прийшла в себе. Я взяла ручку та серветку. Швиденько написала і передала серветку Марку. Він подякував і ми пішли з Кірою додому. Коли ми були вже майже дома, Кіра запитала:
–Ти що йому геть не боялася давати свій номер? - насторожено запитала Кіра. Було видно, вона хвилюється. 
– Ні, тим паче він наш однокласник. Все буде добре Кіро. Не хвилюйся.- я посміхнулась їй, а вона мені. - До речі, Кіро, як там твої батьки? - я запитала тому що, її батьки були у сварці. Діло доходило до розлучення. А все через те, що батько Кіри почав пиячити. Він бізнесмен, і через те що в нього почались проблеми на роботі, він пиячити напевне і досі. Мама Кіри кожен раз його сварить за це. Через це і сварки. 

–Не дуже-Кіра скривилася-вони досі сваряться. Поки не розлучаються. - Кіра ледве не плакала. Я розуміла. Батьки їй дуже дорогі. 

–Добре Віко, я додому. Бо ще мене насварять за те що приходю пізно. - Кіра мене обійняла і ми попрощалися. 

–Кіро, дзвони якщо що. - наостанок сказала я. 

Я пішла додому. Мама зустріла мене з посмішкою від якої мені стало якось ніяково, але я теж усміхнулася у відповідь.