Чи чув ти колись,
Як вітер співає?
І шелест трав — то мелодія жива.
Птахи щебечуть на світанні,
А серце вірить у дива.
Розквітають ніжні квіти,
Росами вмиваються з землі,
І серце хоче так любити,
Радіти цій живій красі.
І сонце лагідно сміється,
Торкає променем поля,
І все навколо ніби б’ється
У ритмі щастя і тепла.
Струмки дзвенять між берегами,
Несуть прозору новину,
Що знов прийшла до нас із снами
Весна — чарівна і ясну.
І кожен лист, і кожна гілка
Шепоче тихо: оживи,
Залиш журбу, забудь помилки,
Для світла двері відчини.
Бо в цій порі така є сила —
Зціляти душу від зими,
Щоб серце знову полюбило
І розквітало, мов сади.