Я пам’ятаю ту весну,
Коли цвіло моє кохання,
Коли співали солов’ї,
І розквітало небо на світанні!
І ми той щебет чули, спів,
Серцю хотілось так кохати,
І зорі сяяли ясніш,
Серцю хотілося співати.
Я пам’ятаю, як конвалія цвіла
І чарувала всіх красою,
Співала з радощів душа,
Коли ти поруч був зі мною.
І тихі зорі уночі
Вірші до сердець шептали,
І очі яснії твої
Кохати вічно так бажали!
Я пам’ятаю ніжний сміх,
Що лунав дзвінкою луною,
І кожен ранок нам світив
Сонця ясною зорею!
Я пам’ятаю теплий сад,
Де пахли яблуні духмяно,
Де кожен погляд твій і жест
Для мене був таким жаданим.
Я пам’ятаю шелест трав,
Що нас в обійми огортав,
І вітер лагідно, як друг,
Нам щастя в коси заплітав.
Я пам’ятаю ті слова,
Що ти казав мені несміло,
Від них світилась вся душа,
І серце трепетно раділо.
Я пам’ятаю тихий став,
Де місяць срібло розсипав,
Де кожен промінь на воді
Про нашу ніжність промовляв.
Я пам’ятаю зорепад,
Що падав просто нам до ніг,
І кожна зірка в небесах
Для нас палала, наче сміх.
Я пам’ятаю теплий дощ,
Що цілував сади весняні,
І ми стояли мовчки вдвох
У чарівному тім чеканні.
Та навіть як минуть літа,
І час полине за водою,
У серці житиме весна,
Де ти назавжди був зі мною.
#545 в Молодіжна проза
#627 в Різне
#54 в Поезія
у тексті є дитяча література, у тексті є : кохання , у тексті є дружба
Відредаговано: 22.04.2026