А пам’ятаєш, як сяяли зорі,
Як тихо шептали нічні небеса?
Як мрії літали у вільному просторі,
І вірили ми у дива без кінця…
Як світ огортав нас теплом і надією,
Як серце співало у тиші ночей,
І кожна хвилина була нам подією,
Мов казка, що створена тільки для нас і очей…
Хоч час пролітає, мов вітер у полі,
Та в пам’яті світиться той ясний слід —
Ті зорі, що сяяли в темному морі,
І наш незабутній, чарівний той світ…
І вітер тихенько торкався волосся,
Ніс у долонях він ніжність і сни,
І серце від щастя так легко сміялось,
У світлі чарівної, теплої весни…
Десь там, у далекому сяйві сузір’їв,
Ховались бажання, мов ніжний секрет,
І ми їх ловили у мріях довір’їв,
Сплітаючи з казки свій власний сюжет…
А пам’ятаєш, як стрічали світанки?
Як сонце торкалось задумливих мрій,
Як небо малювало рожеві світанки,
І світ відкривався нам ніжно новий…
Як роси блищали на травах прозорих,
І день народжував світло й тепло,
А в серці луною звучало у хорах —
Що щастя тихенько до нас підійшло…
А пам’ятаєш, як сяяли роси?
Й ми бігли босоніж по тихій землі,
Були яскраві зоряні ночі,
Малюючи пензликом яскраві нам сни…
І ніжний світанок торкався долоні,
І світ розквітав у прозорій імлі,
Ми щастя шукали у кожному тоні,
У кожній краплині ранковій землі…
І час не владний над тими миттями,
Що серце сховало у світлій журбі,
Бо навіть роки між нами й шляхами —
Не зітруть ті зорі, що сяють в тобі !
#545 в Молодіжна проза
#627 в Різне
#54 в Поезія
у тексті є дитяча література, у тексті є : кохання , у тексті є дружба
Відредаговано: 22.04.2026