Лавандові листи
Епілог
Мама Адель зайшла в кімнату, несучи складену постіль і чашку теплого молока з медом.
— Адель… — вона тихо зітхнула, побачивши знайому картину: донька сиділа на підлозі, оточена блокнотами, фотоальбомами й засушеними гілочками лаванди. У повітрі витав ніжний аромат спогадів і друкованого паперу.
— Знову писала про лаванду? — лагідно запитала мама, присівши поруч.
Адель усміхнулась, не підіймаючи погляду. Вона тримала в руках останній розділ книги, де написала:
«Якщо ти це читаєш — знай: любов не завжди приходить з шумом. Інколи вона приходить мовчки, на пальчиках, як тінь між світанком і ніччю. Але коли вона справжня — її не переплутаєш ні з чим.»
— Не про лаванду, — відповіла вона, вкладаючи сторінку до нової книжки. — Про пам’ять. Про віру. І про нього.
Мама провела пальцем по фото на обкладинці — Адель і Листопад стоять босоніж у полі, тримаючи одне одного за руки, а навколо — хвилі фіолетового цвітіння.
— У тебе був справжній липень, доню, — прошепотіла мама.
Вона згорнула останній лавандовий лист, перев’язала його стрічкою і поклала у дерев’яну скриньку з написом:
«Для тих, хто ще шукає»
Хто його зна може це було придумана історія чи реальність ми не дізнаємось
Кінець
#6736 в Любовні романи
#1622 в Короткий любовний роман
Відредаговано: 01.08.2025
Рекомендації книг, Промокоди і Знижки
Підпишись на канал Букнет в Телеграмі і слідкуй за повідомленнями
