Розділ 9

Повернення в липні
Через рік вони знову приїхали на те ж поле — вже разом. Вона принесла новий щоденник, а він — новий фотоальбом. Разом вони створили «Лавандові листи» — книгу, де були її слова й його світлини.

Вони залишили один примірник серед квітів — як таємне послання для нової душі, яка теж, можливо, колись шукатиме кохання серед аромату лаванди.

Вони сіли на знайомий плед, вже вицвілий від сонця й спогадів, і переглядали сторінки книги, яку створили разом.
На кожній — її рукописні уривки: короткі листи, вірші, діалоги. І навпроти — його світлини: зловлені усмішки, тіні пальців на сторінках, краплі роси на лаванді. Усе — живе. Усе — їхнє.

— Здається, ми зловили той самий ритм, — промовив Листопад, торкаючись обкладинки, де великими літерами було вибито:

«Лавандові листи»
слова — Адель
кадри — Листопад

— Ми не вигадали цю історію, — відповіла вона. — Ми просто дозволили їй народитись.

Вони залишили примірник на дерев’яному пеньку посеред поля. Адель поклала поруч свіжу гілочку лаванди, а він — світлину: дівчина з капелюшком, усміхається просто в об’єктив, босоніж серед фіолетового моря.

— Думаєш, хтось знайде? — запитав він.

— Обов’язково, — усміхнулась вона. — Бо справжня любов завжди знаходить шлях. Навіть якщо починається з тиші й одного випадкового кадру.

Вони відійшли, тримаючись за руки. І на мить здалося, що поле зітхнуло — як завжди, у липні, коли повертається щось дуже важливе.