Лавандові листи

Розділ 2

Місячне світло ледь торкалося кам'яної бруківки перед маєтком, де щороку влаштовувався Лавандовий бал. Це було місце, де зникала буденність — залишалася лише магія музики, тіней і блискучих поглядів.

Аделін стояла біля фонтану в сукні кольору ранкової троянди. Її рука машинально торкалася кулона з гравіюванням — подарунка від невідомого адресата, з яким вона листувалась майже рік. Він був як світло у вікні під дощем. Як тиша після бурі. Але вона досі не знала його імені.

— Вибачте… — пролунав позаду м’який, але впевнений голос. — Ви не проти танцю?

Аделін озирнулася — перед нею стояв юнак у темному костюмі з лавандовою хусткою в кишені. Його очі були неймовірно знайомими. Здавалося, вони вже ділили одну ніч, одне слово. Але ні… неможливо.

— Я… — вона кивнула, подаючи руку. — Чому б і ні?

Вони закружляли серед гостей, і світ ніби змазався навколо. Вона відчувала, як його рука впевнено тримає її за талію. І щось у ньому — навіть не голос, не рух — а сама присутність… була така знайома, така близька.

— Вам не здається… ніби ми вже зустрічалися? — прошепотів він.

— Можливо… — усміхнулась вона. — Або ми просто встигли заочно потоваришувати в снах.

Вони обоє засміялись — ще несміливо. Ще не усвідомлюючи, що листи, які змінювали їхні серця — це їхні власні.

Ася Рей

Подобається

#6736 в Любовні романи
#1622 в Короткий любовний роман

У тексті є: романтика

Відредаговано: 01.08.2025

Додати до бібліотеки

Поскаржитись