Лаванда і лимонад
Розділ 14
Настя сиділа на краю ліжка, дивлячись у далечінь, де вечірнє небо зливалося з лавандовим полем за вікном. Вона загубилась у думках — ніби між минулим і майбутнім відкривалась безмежна прірва.
“Як швидко все змінюється… Ще недавно я боялася відкритися комусь, а тепер… тепер я готова ризикнути, повірити.” — думала вона.
В уяві прокручувались моменти: ніжний поцілунок Артема під грушею, сміх на лавандовому полі, тихі вечори з бабусею і розмова про майбутнє.
“Чи зможу я зберегти це тепло? Чи вистачить мені сили не втратити себе у цих почуттях?”
Душа наповнювалась водночас і страхом, і надією.
Настя закрила очі і глибоко вдихнула запах лаванди, що тихо проникала крізь вікно. Це було ніби тихе нагадування — що життя складається з миттєвостей, які треба цінувати.
“Я хочу жити цим літом, цими відчуттями, цими людьми. Я хочу бути сміливою.”
Вона повільно відкрила очі і посміхнулася собі у дзеркалі — не просто дівчині, а жінці, що вже зробила важливий вибір.
#937 в Молодіжна проза
#315 в Підліткова проза
Відредаговано: 20.07.2025
Рекомендації книг, Промокоди і Знижки
Підпишись на канал Букнет в Телеграмі і слідкуй за повідомленнями
