Лаванда і лимонад

Розділ 13

Настя стояла біля входу в маленьке кафе в центрі села. Її серце билося в грудях, але вона тримала спину рівно — цього разу вона була готова.

Олексій сів за столик, дивлячись на неї так, ніби хотів сказати багато, але не знав, з чого почати.

— Настя... — промовив він, голос тремтів. — Я не хотів турбувати тебе, але є речі, які треба розказати.

Вона уважно слухала, не відводячи погляду.

— Мені шкода за все, що сталося, — продовжив він. — Я був не той, ким ти мене знала. Але я змінився.

Настя відчула, як старі рани трохи болять, але водночас вона знала: тепер це не її боротьба.

Після зустрічі вона повернулась до бабусиної хати, де на неї вже чекав Артем.

— Як все пройшло? — спитав він, обіймаючи її.

— Було важко, — зізналася Настя. — Але я відпустила це. Минуле не визначає мене.

Артем поцілував її в лоб.

— Я горджуся тобою. І я тут, щоб йти з тобою вперед.

Настя відчула, як його слова наповнюють серце світлом.

Вона знала: попереду ще багато викликів, але разом вони зможуть подолати все.

Подобається

#937 в Молодіжна проза
#315 в Підліткова проза

Відредаговано: 20.07.2025