Лаванда і лимонад
Розділ 10
Вони їхали машиною повільно, не поспішаючи. Вікна були відкриті, і тепле повітря наповнювало салон ароматом лаванди і липового меду. Настя прислонилась головою до вікна, дивлячись, як повільно змінюються пейзажі — зелені поля, старі дерева, маленькі хатинки, які зустрічали їх як старі друзі.
Артем тихо вмикав улюблену музику — легкі мелодії, що ніби створювали саундтрек до їхнього літа.
— Мені подобається так їхати з тобою, — сказав він, поглянувши на Настю.
— Мені теж, — відповіла вона, посміхаючись.
Повернувшись додому, вони зайшли на ґанок бабусиної хати, де вже запалилися лампи, і повітря наповнилося спокоєм.
Настя зняла легке взуття, сіла на сходинки, а Артем сів поруч.
— Сьогодні був чудовий день, — прошепотіла вона, відчуваючи тепло його руки.
— Найкращий, — погодився він.
Вони мовчали, дозволяючи собі просто бути разом. Вечірня прохолода обіймала їх, а лавандовий аромат ніби тримав цей момент у часі.
— Знаєш, — почав Артем, — я думаю, що найважливіше — це не швидкість, з якою ми йдемо, а те, хто йде поруч.
Настя подивилась йому в очі і відчула, що всі страхи починають танути.
— І я не хочу йти одна.
Вони притягнулися один до одного, і вечір наповнився тишею, яка говорила більше, ніж слова.
#937 в Молодіжна проза
#315 в Підліткова проза
Відредаговано: 20.07.2025
Рекомендації книг, Промокоди і Знижки
Підпишись на канал Букнет в Телеграмі і слідкуй за повідомленнями
