... Через рік.
Двоє з небесної канцелярії спостерігали за парочкою, що вийшла з РАГСу та прямувала до невеличкої кав'ярні, тримаючись за руки. Хлопець підковзнувся й мало не впав, а дівчина підхопила його під руку, щось прошепотіла на вухо, вони засміялися й поцілувалися.
— Тупий був план. Примітивний.
— Але ж спрацювало.
— Багато що могло піти не так. Дівчина могла не прийти до кав'ярні, могла не помітити або проігнорувати. І взагалі, гепати професійним хокеїстом об землю на льоду — не найкраща ідея, особливо перед його майбутньою обраницею. Навряд чи Бос схвалив би це…
— Бос, взагалі-то, полюбляє нестандартний підхід до справи. Згадай, хоча б, як він доправив боягузливого впертюха до місця призначення у череві велетенського морського ссавця… А у мене було кілька запасних варіантів.
- Поділишся?
- Ні, прибережу на майбутнє.
— І все-таки, хлопець міг щось собі зламати. Самоповагу, наприклад, або его...
— Добре, гепати юнаками об землю більше не буду, придумаю щось інше. Але ж погодься, усе вийшло просто чудово.
#800 в Сучасна проза
#4751 в Любовні романи
#1115 в Короткий любовний роман
Відредаговано: 22.02.2026