Розділ 1

Лате без цукру приємно гірчить й солодить у роті. Шоколад з цитрусом огортає язик, стимулюючи роботу усіх рецепторів, змушує вироблятися гормону задоволення та щастя. Ну, хоч би й так. День Валентина десь у кав’ярні з томиком Ремарка, напевно, значно краще, ніж насамоті вдома. Принаймні, тут кава, шоколад та улюблена книга. А вдома — не надто приємні спогади. І кіт.

Сьогодні сама, без коханого. Точніше, увесь попередній рік без бувшого коханця. За іронією долі сьогодні можна відмічати річницю, як він, демонстративно гепнувши дверима, зник у невідомому напрямку з якоюсь лярвою. За цей час сталося багато чого. Юля пройшла через усі 5 стадій, про які написано не одну книгу з психології та мотивації. Аж смішно: стати наглядним посібником для цієї макулатури. 
 

Спочатку заперечувала очевидне, не могла повірити у підступну зраду. Так банально, що аж смішно. Такі речі завжди трапляється з кимось іншим… Злість була навіть приємною, скажімо так, активною: із величезним задоволенням знищила усе його лахміття та мотлох, що змогла знайти у себе вдома. Найприємніше було палити його улюблену колекційну футболку якогось клубу. Палало яскраво, а дівчина почувалась трохи відьмою. Але злість потребує забагато енергії. Відкат був менш приємним, коли жахала й накручувала себе думками, що ж вона зробила не так. Самокопання, розколупування сердечних ран - улюблена справа більшості дівчат… Ось ці примітивні спроби торгуватися з собою. Чи із всесвітом. Докрутила до того, що зрештою, її накрила страшенна зневіра в себе та розчарування, апатія. Допомогли книжки. І кіт.

А потім, в якийсь момент прийшло усвідомлення, що життя продовжується, і воно хороше, досить цікаве. Ось так. Вона не перша й не остання, кого зраджували та кидали. Історія знає багато таких невдах. І ось дівчина сиділа у кав’ярні в компанії цікавих особистостей — героїв улюбленого роману.  Можливо, це можна вважати цілковитим зціленням від наслідків хвороби, спричиненої вірусом на ім’я “кохання”? Можливо, імунітету вистачить надовго не втрапляти у цю халепу знову?

Якщо чесно, цей вечір для неї став особистим протестом, спробою кинути виклик дню божевільних парочок, що заполонили кав’ярні, парки, зали кінотеатрів та ресторани. З різноманітними громадськими закладами усе ясно, але ті, хто вештався сьогодні вулицями — справді не сповна розуму. Навряд чи можна отримувати задоволення від прогулянки парком у середині лютого. Відверто кажучи, погода сьогодні мерзотна. Дощ тарабонів холодною мжичкою цілий день, а надвечір усе це неподобство ще й підмерзло.

Юля зробила черговий ковток лате й перевела погляд за вікно. Дівчина зірвала джекпот, зайнявши  затишний столик у кінці залу коло вікна. Так, увечері, в день Святого Валентина. За що час від часу ловила заздрісні погляди з боку інших відвідувачів. У цю мить повз кав’ярню проходив молодий хлопець. “Симпатичний”, — мимоволі зауважила про себе. Зненацька він, смішно змахнувши руками, підковзнувся на оберзлому тротуарі і дуже незграбно гепнувся на землю. Дівчина, не стримавшись, засміялась. Вираз його обличчя був кумедний, здавалось, парубок не міг повірити, що таке могло статися саме з ним. Для нього це було наче укус метелика чи удар блискавкою. Раптом хлопець перевів розгублений погляд на неї й широко усміхнувся. Було ніяково, неначе спіймав її на гарячому. Юля зашалілася, відвела погляд і заховалась за філіжанкою кави.

Дівчина повернулась до своєї книжки й занурилась у читання. Через кілька хвилин поруч скрипнув стілець. Підвівши здивований погляд, побачила широку усмішку того самого юнака:

— Привіт, я Сергій. Вийдеш за мене?

У дівчини на мить відібрало мову, а потім вона лукаво зблиснула очима й відповіла:

— А давай, як не жартуєш.

Із дальнього столика біля вікна почувся щирий та дружній сміх.