Пролог

Я завжди знав, що це погано закінчиться, так і сталось.

***

- Добре, Ромчику, я приїду до тебе на ці вихідні. - сказав я і закінчив виклик.

Що ж за кілька днів почнеться школа то чому б, не розвіятись перед новим навчальним роком, і не махнути в Дніпро до друга якого так давно не бачив. З того, що я знаю батьки Ромчика розійшлися кілька років тому і його батько виїхав з Києва. Але на кінець 9 класу Андрій себто батько мого друга запропонував щоб той пожив у нього літом і той погодився. Що ж Ромчик завжди був не такий усі, часто ліз у бійки через якихось малознайомих йому дівчат, у нашій компанії був королем вечірок.

*** 

- "І звісно він спізнюється, блять як завжди, а так мені обіцяв що буде чекати. І чому в мене знову це передчуття, що ці вихідні закінчаться хуйово. Надпиваю свою колу і бачу як хтось біжить в мій бік. А ось і він як завжди у своїх потертих джинсах і тій футболці з концерту." 

- Здоров, старий, - каже із задишкою Ромчик.

- Здоров здоров, ти знову запізнився ну скільки разів це вже повторюється, - кажу з усмішкою на обличчі і легким роздратуванням, він не змінюється.

- Вибач, я заспав, сьогодні вночі тільки повернувся на квартиру. Батька зараз немає, того я практично не ночую вдома завжди десь, нові друзі, вечірки ти ж мене знаєш.

- Ладно проїхали, ти, все одно не змінишся. То які в нас плани на ці вихідні я що просто так приїхав. - для чого я це сказав, боже зараз він почне вигадувати де знайти проблем собі на голову.

- Мій знайомий знає один нічний клуб в центрі міста і допоможе нам із входом, тим паче що туди і так ходять неповнолітні, можна випити підцепити якусь дівчинку і всім похуй що тобі 18 немає.

- Ти ж знаєш що я не сильно великий прихильник клубів, пам'ятаєш як скінчився минулий похід що нас батьки забирали із відділку, бо в когось, блять руки чесались.  Не в тебе часом?

- Перестань, Армане, все буде добре цього разу я обіцяю. Давай треба трохи розвіятись, ти ж умієш я знаю.

- Добре, тільки цього разу я не буду пити а ти менш клейся до дівчат.

- По руках.

- Зараз до тебе на квартиру?

- Таки да, братику.

- "Все одно мені не подобалась ця ідея. Я всю дорогу до квартири Ромчика думав про це, впускаючи в одне вухо і випускав іншим, я слухав його розповіді про нове місто."

- Алооо, ти, мене хоть іноді слухаєш? - Повтори, що я сказав останнім

- Так так, слухаю. - чесно я взагалі ніхуя не слухав. - Емм, ти казав, що ми зараз замовимо піцу бо ти турбуєшся про свого друга який голодний бо пів дня їхав потягом. 

- Ну ти і придурок, отакий з тебе друг значить, але звісно замовимо піцу бо я турбуюсь за тебе. - з хихотінням і сарказмом проказав Ромчик, і штовхнув друга в плече.

- От і добре бо я якраз зголоднів.

***

- Третій під'їзд зліва, куди ти поліз, ну не туди!

- Добре добре, не кричи бо зараз сусіди повибігають і подумають, що тут когось убивають. - Давно я так не сміявся із його перебільшень ситуацій.

- То давай пішли, нам на ліфт.

- "Батько Ромчика мав квартиру в Соборному на правому березі кілька кілометрів від центру міста. На десятому з тридцяти поверхів знаходилась просто шикарна трьохкімнатна квартира із практично новим ремонтом і величезним балконом з якого все місто розливалось у своїй красі."

- Нам на десятий. - З усмішкою сказав друг і натиснув на кнопку ліфту і двері закрились за секунду. - Батько купив цю квартиру як тільки почали будувати весь жилий комплекс. Ми взагалі мали сюди переїхати незадовго до розлучення моїх батьків але як ти знаєш нічого не вийшло, поїхав тільки батько. Може це і було на краще. - з ноткою гіркоти закінчив він.

- То що я отримаю свою піцу. - Треба було перервати цю тишу яка запанувала поки ми їхали ліфтом, бо знаю, що Ромчик хоч і не показує цього але сумує за минулим.

 - Да буде буде, давай вже, заходь. 

***

- "Після того як ми поїли, всілись грати в приставку, яку другу подарували на день народження. Ми довго сиділи і сперечались ніхто не помітив як сонце зайшло."

- Блять вже дев'ята, треба збиратись час на розваги. Якщо що я перший в душ. - Підхопившись він побіг до кімнати по речі і шмигнув до ванної кімнати.

"Я розібрав сумку, сьогодні не буде нічого особливого, переконуючи себе в цьому, згріб одяг в руку і встав з ліжка.

Вода стікала тілом, а я думав як віднесеться Аміра до моїх походеньок в клуб та ще й з Ромчиком..."

- Ну ти ще довго? По нас скоро приїдуть, давай швидше не буть бабою.

- "По нас приїдуть? Хто це в дідька має бути?  Я одягнувся поправив волосся, люблю мати ефект мокрого. Ромчик вже був готовий і чекав на мене. "

- То що готовий? Тоді йдемо

- "Він замкнув квартиру, ми знову з'їхали ліфтом донизу, де на вулиці нас вже чекала машина чорна трошки потаскана роками BMW. Біля неї стояв хлопець в темних окулярах, курив."

- Ну шо там, їдемо? - після паузи, - А це шо за новенький з тобою, Ромчику?

- Всьо путьом, це Арман мій друг з Києва. - мене відрекомендували і за дякую, - Він сьогодні з нами поїде, все окей буде. 

- "Той тип пробігся по мені оціночним поглядом і кивнув головою. Вже було темно. Ми сіли в машину в якій смерділо жіночими парфумами, зовсім свіжими і скуреними сигаретами."

- "Коли ми приїхали було вже зовсім темно. Клуб знаходився недалеко але десь між будинками так що той хто про нього не знає не знайде. Неонова вивіска із написом "Last Night" блистіла з легким миготінням. В повітрі витала якась напружена атмосфера і ще й цей новий знайомий Ромчика явно мені не довіряв в принципі як і я йому. "

Ми ввійшли...

- "Як би я знав, що там станеться і чим це закінчиться, і що мені треба буде приховувати його таємницю решту свого життя, я б навіть не приїхав до нього тоді  в те кляте місто. Але що ж, те що сталося тоді, я не взмозі повернути назад..."