Як усе заплутано. Хто злодій, хто жертва?
Ото тільки хай той автор напише, що вбивця - садівник, який тільки раз з'явився на перших сторінках і сказав пів фрази. Ми йому все розкажемо про те, що не вмієш писати - то не лізь у детективну справу.
Читач повинен завжди переходити від однієї підозри до іншої.
А той писка що наробив - зразу показав коло підозрюваних.
І їжаку ясно, що то все та притрушена Яся наробила, а батьки її кожен по-своєму рятують.
Бо хто ж крім неї знав про знаряддя вбивства і де його взяти, в кого, крім неї, був мотив убивати і наречену, і тих, від кого її коханий мав отримати спадок? Л - логіка.
А отой Сірожа,то була пародія на повію з золотим серцем? А насправді він за гроші вдавиться і всіх вдавить.
Не перший день на світі живемо, не перший детектив читаємо. Що, соромно?
Та отож. Нас не проведеш.
Як то не вгадали? А хто ? А нащо?
А от так. Далі буде...
***
Настя одужувала. Ще багато чого треба було довести до ладу, але вона вже прийшла до тями і тіло її почало слухатися. Лікарі твердо заявили. що далі тільки справа часу і організм сам відновиться з такою швидкістю, з якою зможе.
І що так, організм може відновлюватись і вдома. Тим більше, що там позитивні вібрації, лісопаркова зона, домашні улюбленці, наречений і сімейна лікарка.
Пан Ковальський теж практично видужав і був приємно здивований рівнем української медицини. Ніхто не сказав панові, що той рівень трохи левелапнув старий знайомий його жінки - пан Терещанський. Так, до слова не прийшлося. Тож старий художник був у доброму гуморі. І навіть дуже велемовно і чемно вибачився перед нареченою пасинка за різкі слова.
Ну що ж, втратив самовладання, дізнавшись про отруєння. І хто б не втратив.
Настя так і сказала - ми обоє погарячкували. забудемо цей неприємний епізод. Тим більш, що винні знайдені і будуть покарані за всією суворістю закону.
А невинні виправдані і запрошуються на скромне весілля.
Бо для нескромного в нареченої ще нема того здоров'я, а наречений не чекатиме більше ні дня, бо відкладати намічене - погана прикмета.
І так, вони з задоволенням попозують для весільного портрета, і це буде їм найкращий подарунок на весілля, а ще - знак повного примирення і взаємного прощення.
Пан художник не був впевнений, що портрет сподобається. Бо його ще не відпустив настрій від попередньої історії з портретом про норн, що безжально обривають людські долі. Робота ж не завершена. Емоції не випущені назовні.
Тож Ковальський побоювався, що тодішня містична похмурість проб'ється через святковий весільний настрій портрету.
Наречена все ще була бліда і виснажена. На її схудлому личку жили тільки величезні голубі очі, а золото пишного волосся, здавалося, витягло все життя з худенького тіла.
І в своєму новому настрої пан Яцек бачив перед собою не наречену, а жертву вампіра. Що дивом врятувалася від загибелі, але вже ніколи не буде такою, як раніше.
І справді. Настя вже не здавалася ефірною ельфійською принцесою. Вона була напівдорозі чи то до ельфійської королеви, чи то до зречення від престолу і прийняття схими. Хоча виглядало на те, що буде саме престол і повна влада в руках цієї тендітної дівчинки.
Вона намагалася з усіх своїх слабких сил (дивний вираз, правда?) відтягти день весілля. Не тому, що не хотіла виходити за Славка, ні.
Настя під дією отрути вирішила. що вона й справді - першопричина всіх сімейних негараздів. І тільки спільні зусилля В'ячеслава, Марії і Настиного батька змусили дівчину погодитися на скромну весільну урочистість.
Так, Настя знову побачилася з батьком. що привіз їй - не смійтеся - величезну лупоглазу ляльку - щоб посадовити на капот весільної машини молодят. Це і справді підбадьорило хвору, як і віра всіх у її скоре одужання і повну непричетність до отруєння художника.
І Настя поволі поверталася до себе - врівноваженої впевненої в собі нареченої, від тої знервованої та ображеної диким підозрами небажаної невістки.
Чужих нікого не буде, а все інше, в тому числі ті омріяні черевички і сукня кольору білої троянди вже прибули.
Пан художник подивився на колір сукні, на бліду наречену з безкровними губами і величезними блакитними очима. Щось подумав, помугикав під ніс і не став пропонувати ні макіяж, ні інше, яскравіше плаття, як хотів раніше. Ще й додав реквізит у вигляді майже прозорого вина в високих келихах, темної оббивки меблів, а нареченого на задньому фоні одяг в усе чорне.
Хоч Славко від цього не став схожий на вампіра, а його хвиляста русява чуприна не набула прилизаного лоску сімейки Аддамсів, та Настя на темному фоні стала виразнішою і не замученою, а загадковою.
З вікна веранди падало яскраве весняне світло, вихоплювало фігури молодят, огортало м'яким сяйвом, відбивалося в майже прозорих бокалах, грало на складках сукні і в волоссі пари, а темний інтер'єр кімнати наче розмивався і відступав на задній план.
Картина потроху наближалася до задуму митця.
***
Визначні кулінарки і відомі блогерки Тетяна і Килина готували весільне меню з таким ентузіазмом, наче запрошені всі одночасно аристократи з королівських сімей, відомі гурмани і на довершення будуть присвоювати мішленівські зірочки їх кухні. Тому намагалися перевершити самих себе як в традиційному короваї, так і в стравах до святкового столу.
Подруги мало не посварилися на все життя з приводу салату з авокадо. Бо Килина хотіла подавати його в шкарлупках від плоду, а Тетяна в великих салатницях. Роман їх ледве помирив, ще й Марію довелося залучати. А то б весілля залишилося без авокадо. Ото було б горе і повне кулінарне фіаско та катастрофа.
Винну карту Роман і Зомбі складали майже самотужки. Бо Славко був один день згодний на все, другий - казав, що це пійло для бомжів на все, що вчора схвалив.
#2707 в Любовні романи
#1310 в Сучасний любовний роман
#293 в Молодіжна проза
Відредаговано: 10.04.2021