В кожного злодія була мати, в кожного героя - поламана іграшка.

В каміні весело палало багаття, злегка потріскуючи. Пахло хвоєю і свіжою випічкою.

Мешканці дому  ввечері любили сидіти біля каміну і розмовляти про всяке важливе і неважливе перед сном.

-А хто в нас такий неслухняний? Хто хоче терпіти  черв'яків у животику? Карінь'я, я тебе не люблю,ти неслухняна. Он диви, І бабуся вже з'їла ліки, і матуся. А ти що робиш? Чого плюєшся? ти шляхетна мексиканська сеньйорита, а не верблюд. Воно ж зі смаком м'яса, ти що, теж не любиш м'яса? От дивне створіння. Тоді я в сир засуну ту пігулку. Так краще? Вооосподи. нарешті.  Біжи до мами тепер. А ти, Франтику, підходь. Ти теж сирна душа, тримай ліки з сиром.  Молодець, чого там казати.

-Богдане, ви з ними, як з дітьми. З вас буде чудовий батько.

-О ні,  Василино  Свиридівно. Батько я такий терплячий не буду.  Мій не такий, як що не так, зразу  роз'яснить як треба. три дні стоячи обідатиму. І я напевне  такий стану, поки в мене діти з'являться.

-Дивно, за такого суворого підходу ви такий добрий,  ще й веган.

-Нічого дивного. Я ще й маю трохи розуму в кебеті, а не тільки доброти до живих істот. Тож швидко навчився не робити того, чого не можна. А як зробив, то не попадатися.

-Як ви гарно пояснили, чому мій син інший. Батько ніколи не був з ним суворий. Я тим більше. Тільки пояснювали, що так не можна. Але ніколи не карали. І Сергійко не мав нагоди тренуватися в тому, як робити правильно або не попадатися. Виріс такий - нічого не боїться, ні тюрми, ні суми.

-Не переживайте так. Може жорстоко скажу, але ви не знаєте свого сина. Він дуже продуманий типок в вас. Я з ним троха поспілкувався. Він не на три ходи вперед продумує, а на тридцять. І як щось робить, то вже передбачив наслідки. Як він то зробив, значить виходу в нього не було.  Тільки дурень хапатиметься за гроші, коли треба рятувати життя.І він точно нічого кримінального не зробив. Бо не міг вас з батьком наражати на небезпеку. 

-Ви такий добрий хлопчик. Втішаєте мене, як ту Карінь'ю нерозумну.  Якби не я, син би не втрапив під слідство. Бо дійсно нічого кримінального у тому, щоб вимкнути світло, немає. Але ті страшні люди... Вони  на нього все перекинуть. Там ті адвокати бігають, порішують, аж в очах мигтить. І чоловік зовсім упав духом. Він вже був понадіявся, що наші нещастя скінчилися. А тепер все ще гірше стало. Ми думали, що Сергійкова жінка, яка нас на поріг не пустить  і не дає бачитися з сином - то найстрашніше. Або що онуків нема. А тепер...

-Явам зараз Василино Свиридівно щось скажу, тільки ви йому ні слова. Не знаю, що там з онуками. Але хороша жінка в вашого сина буде точно.  Він їй вже цуценя вибирає, а то дуууже серйозний крок. Він обмовився, що так довго вибирав неправильно, що навчився вже, як треба.

-Та його колишня дружина відмовилася підтвердити. що він був дома на момент  травмування Славка.

-Шановна Василино Свиридівно -  солідно вступив в бесіду старий адвокат. - я вже пояснив вашому синові, поясню ще вам. Це просто тиск на психіку свідка. Слідство розглядає справу про отруєння. Що б там насправді не сталося, в лікарні ніяких слідів нападу не зафіксовано. Де б не був тоді ваш син, він ні на кого не нападав. Або, інакше кажучи -  від   нього ніхто не постраждав. Він не торкався нічого отруйного.   Від його дій не сталося ніяких отруєнь.Якщо ви вже довірили мені вести цю страву. то краще питайте в мене про все, що вас тривожить. І  кажіть про все, що згадаєте щодо діла,  через яке ви опинилися тут. Найменший натяк на обставини може дати дуже багато. 

-Я все пам'ятаю. пане адвокате, що ви казали. Мені все одно страшно за сина.

Маленький, мов гном, адвокат притиснув свою нерозлучну теку до грудей, обвів поглядом все  товариство. Його окуляри блищали дуже войовниче.

Біля каміна були тільки бабці - Тетяна, Килина,  Василина та Дарія, що  останнім часом наче постаріла ще більше, бо винила себе у всьому, що сталося. Хоча була зовсім ні при чому, ценавітьслідчі визнали.

 Лікар Бо, Роман і Зомбі разом з адвокатом спершу хотіли прикрасити вечір ковтком віскі, але чогось не пилося.

Всі інші мешканці були з Настею та паном художником, крім Віри, що була на роботі і мала б вже прийти.

Ну і  Сергій - під слідством.

Батько Сергія нарешті спав у себе наверху після того, як Віра дала йому заспокійливе. Бо безсоння мучило старого з того самого дня, я син забрав його з пансіонату і привіз сюди, скупо пояснивши по дорозі, що сталося.

-Я не стомлюся нагадувати. - суворо блиснув очима  адвокат - Ви повинні це пам'ятати навіть уві сні. Не йдіть ні на які згоди з адвокатами того сімейства. Ні на які, Ні на найменші. 

-Але ж вони пропонують те, що нам вигідно - несміливо почала Василина.

-Вам вигідно, щоб син сів у тюрму за чужі злочини? 

-Ні, але ж вони сказали, що його неминуче засудять. І обіцяють значно зменшити строк.

-Вони по перше брешуть. Бо ніякий строк моєму підзахисному не світить. Його нема за що саджати, чим би не залякували вашого сина і як би не тиснули на нього. По друге - обіцянка-цяцянка.  Як тільки він візьме на себе найменшу вину, все інше на нього повісять. І дадуть максимальний  з можливих строк. Молю вас, Василино. Ні в якому разі не радьте йому нічого подібного.

-А чим погано було б взнати антидот до токсину і у відповідь полегшити долю Яніни? Вона й так втратила здоров'я. Вона теж скоріш жертва, хоч це її божевільний замір.

-Всім погано. Ми не знаємо насправді нічого про її здоров'я. І навіть про те, що саме вона все задумала і організувала. Це нам навіює її адвокат. Анастасія поступово приходить до тями. Пан Ковальський вже на порозі повного видужання. Токсину в крові немає. Це одні тільки ваші емоції. Насправді хтось боїться, що панну Яніну не визнають недієздатною. І долучать її зізнання до справи.  Хто боїться - ми не знаємо. Але якби вони були впевнені у своїй безкарності, то нічого б нікому не пропонували. І самі б принесли на блюдечку той антидот, якби він існував. Бо їм невигідна тепер загибель постраждалих.