Стратагема "Море тому і велике, що не нехтує малими струмочками" створює смертельну небезпеку малими силами.

-Якщо в вас параноя,  це не означає, що вас ніхто не переслідує, як то  кажуть.

-Все не так смішно. Я працюю в сітьовому закладі. Мене не так давно перевели до іншого філіалу.  Через те, що я збиралася звільнятись. А лікарів не вистачає. Всі, хто міг,  поїхали заробляти гроші за кордон. Зараз лікарів всюди намагаються втримати на роботі.

-Не знав. І що сталося? Чого ви так стурбовані - ви ж цінний працівник, вам не загрожує звільнення.

-Мені загрожує все життя бачити в кошмарах своїх підопічних у вигляді обвуглених трупів. 

-Це не параноя. Це вже невроз. Вам треба більше відпочивати, Віро.

-Ні, це не невроз. В двох закладах за два роки стались дві пожежі. З людськими жертвами. Кожен раз фірму перепродували. Слідство не знаходило злого умислу.Пожежі були з причин, які передбачити не можна. То блискавка вдарила, то недопалок чи щось таке спричинило нещастя. Словом нічиєї вини немає.  Загоряння швидко загасили,  але пластик горить і виділяє ядучий дим. Кілька престарілих клієнтів задихнулися, когось не вдалося врятувати. Щось таке.  Фірма успадковує житло, взяте і заставу для  довічного догляду, або інші активи. 

-Стривайте. Ви працюєте в пансіонаті для престарілих?

-Ну так. Я ж не про погоду з вами бесідую. Мова про безпеку ваших батьків.

-Ви та сама директор Віра...

-З якою товаришує ваша мати, в минулому вчителька. А ви круглий сирота батьків-академіків, що загинули, коли ви були дитиною. Не переймайтесь, виносити  вашу таємницю на широкий загал ніхто не буде.В людей є багато причин щось приховувати. Ви піклуєтесь про батьків,  вони вас люблять і вам довіряють.  

-Стривайте, ви це теж знали? Чому я вас не пам'ятаю?

-Ну і що вас так дивує? Ви ж не були в захисному костюмі і масці. Тож я вас запам'ятала. Ви мене - ні. Все нормально. Ніхто з ваших знайомих, від яких ви приховуєте своїх батьків, нічого від адміністрації не дізнається.

-Ні. Я не про те. Я про те, що ви про мене подумали. Мло того, що не тяжкої поведінки, ще й батбків віддав до спецзакладу, а в самого були хороми в Києві і жінка, що не працює.

-Не фантазуйте. Ви не об'єкт моїх роздумів і психологічних досліджень. Нічого такого ніхто не думае про опікунів наших клієнтів. Заклад елітний, догляд прекрасний і цілодобовий. Вдома такий забезпечити важко. Батьків ви навідуєте. Всі б так ставилися до своїх старих родичів. Ці стереотипи залиште пліткаркам. В нас проблема справжня,  не з мелодрам про донів Педро.

-Пробачте. Що ж сталося?

-Поки що нічого. І може не станеться. Але сьогодні я знову знайшла відкручений кран газової плити. Кран звісно закрутили, персонал попередили про недбалість на робочому місці. На камері спостереження нічого немає. Вона була напевне спрямована в інший бік в той момент, коли хтось забув вимкнути прилад.

-Або зробив це умисно.

-Або так.

-І там мій батько. А моя мати... Пробачте, я поговорю, це терміновий дзвінок.

***

-Так, щось трапилося?

-Ну ти ж не пила це?

-А хто?

-Всі, і вони обидві теж? 

-Ні, ти все правильно зробила. Побережи  себе. Ти не можеш ще виїхати? Що таке, все ж закінчено. Який ще один сеанс?

-Добре, я зрозумів. Не хвилюйся. Я над цим працюю.

***

-Ще раз вибачте, Віро. Все якось стягується біля моїх рідних. Я хочу попросити  для них тут прихистку. Не задурно. Мені нижче впасти вже не можна. Ви мені вказали на моє місце. Але мені є що, крім плати за проживання батьків, вам запропонувати на обмін. 

-Мені? Я теж тут маю право голосу. Але всі разом вирішують, чи брати нових пожильців. Ви ж в курсі.

-Зараз  цим прийдеться нехтувати. І вирішити одноосібно. Вважайте це шантажем і чим хочете. Я повинен десь поселити  батьків. Тимчасово. В мене є дещо переконливе в запасі. Йдеться про репутацію,  а може й здоров'я нашого шефа. І про те, чи буде вам всім, де жити.  Ви можете терміново зв'язатися з ним?

-Можу, ви впевнені, що діло не терпить? В нього зараз важлива особиста справа.

-Впевнений. Моя мати (не питайте чому) зараз в домі, мешканці якого  мені замовили створити умови для визнання Терещанського неправоздатним.  Мати випадково дізналася про планування якогось вбивства власниками домівки. де вона зараз перебуває. Метод і  жертва їй невідомі. І один з членів тої сім'ї - співвласник вашого закладу, хоч формально не має до нього відношення. Я через  нього влаштува туди батьків...

-І ви виконуквали замовлення, коли  влаштували імітацію аварії  для того, щоб вас визнали фахівцем високого рівня, і прониклися довірою?

-Так. Плюньте в мене, я гидота і все, що завгодно. Але наберіть вже Терещанського, бо може статися щось страшне.

-Давайте без істерик. Він повертається додому і від виклику швидше не приїде, але нервуватиме.  А в мене до вас питання, поки він їде.  Нащо ви слідкували за будинком, де жила моя дочка.

- Ви й це знаєте? Я тоді не знав про вас нічого. І про неї. Мій замовник може на мене тиснути. В рамках дозволеного законом,  але такого, що просто так ніхто не робитиме. Я йому дечим зобов'язаний. Він доручив спостерігати за вашим племінником. То було їх сімейне діло. Щось про його коханку і зраду.  Ми з ним  перетинались кілька раз у клубах. Я його показав напарникам. Потім спостереження  скасували. Це все. Як ви про це дізналися? Він же мене не впізнав, хоч і сказав. що десь бачив?

-В нас  свої методи. Славко потрапив до травматології тоді. Все виглядало як нещасний випадок. Може так і було. Він відбувся легко. Але якби його не знайшли, а шанс такий був, то він би замерз до ранку, бо втратив свідомість.

-Це не я, навіть не думайте про таке.  Замовник щось казав, що, вони перевіряють, чи не зраджує він наречену. І все потім відмінили,  бо співмешканкою  виявилась його сестра.

-Не нервуйте так,  вам лампою в очі ніхто не світитиме. В Терещанського є цілий безпековий відділ і багато можливостей крім цього. Все зафіксовано на камери. Всі, хто слідкував там. Терещанський не вчора народився, він пройшов дев'яності. Нащо ви з цим зв'язалися?