Як художник художника питаю - ти малювати вмієш?

-Мамо,  тату привіт, дивіться, що я вам привіз.

-Драстуй, Сірожа, а матері немає тут.

-Що трапиось?

-Нічого страшного. Її племінниця покликала. Там їх у картині мають нарисувать. Третій потрібен, як раніше, щоб пузиря роздавити. Ти ж привіз батькові полікуватися? Добре, що вона не бачитиме, не зудітиме, як муха над вухом. А ми з тобою посидимо.

-Не привіз. Тобі не можна. І так від печінки мало що залишилося. Батьку, потерпи. Скоро я вас звідси заберу, поживете на волі в своє задоволення. Не пий, а то помреш і не взнаєш, як люди живуть.

-То ми з матір'ю не люди?  Вона хоч якусь розривку має. Там їх перевдягають. якусь паклю на голову одівають. Вони ніби прядуть. Вже б закінчили і вона б тут була. Так за тобою скучила. Тільки той художник дурнуватий ніяк не рішить, кого з ножицями намалювать. Хоч якась розвага, а я сидю тут один. Кругом всі грамотні, як твоя мати, носи вернуть від мене.

-Батьку, не починай. Ви з мамою разом життя прожили і ще побачите, як гарно буде. Тут всім погано, от вони й шукають, на кому б зірватися. Як все добре буде, ще в цьому році заберу вас. Ще до осені.

-До невістки? Вона нас з потрухами з'їсть.  Пихата баба, їй такі родичі не потрібні.

-Вона вже в минулому. Розлучились ми, як ви й мріяли, радійте.

-Мати зрадіє. А я тебе знаю. Знову оженишся з самою пихатою і багатою, вона ж не перша. А ми тут віку доживемо. 

-Ні, з цим покінчено. Тепер ви з мамою будете кастінг проводити. Як не сподобається невістка - відмова, заходьте слідуючі.

-Не смійся, Сирьога, тут мати тобі наречену знайшла.  І правда гарна жіночка, душевна. Наша директорка. Мама їй по вухах вже рік їздить, який ти в нас красивий, чемний та успішний. 

-Ой, я стільки не вип'ю.Бачив її перед Новим роком, коли справки приносив. Очі червоні, мов у вурдалака, голос хрипкий, руки  без лаку навіть. Ще й немолода, за собою не дивиться. І командує, як генерал. Наївся вже я цих генералів. Тепер я командуватиму.

-Бо ти все життя дурний з бабами. Вона золота жіночка, душевна, строга в міру. Так з нами інакше не можна. І весела, коли не дуже заклопотана. Ти рідко буваєш. Матері тут теж не мед, от вона з нею й подружилася. Ну що,  грамотні обоє. Це я тут лишня людина,  як в школі вчили. А  всюди знайде приятелів. Може говорити про всяке вумне. 

-Мама просто дуже відкрита людина. І нудьгує за своєю школою. Їй треба когось навчати і оберігати, їй треба товариство. От підождіть. в вас ще онуки будуть. І дім такий - я зараз в такому живу. Дивись - це я біля каміна, хочеш такий?

-Одне скажу тобі сину - бери собі рівню. Я не по собі дерево зрубав.  Нам вдвох завжди добре було. А міз люди не покажешся. Тобі за нас було соромно.

-Я був дурний, а підказати нікому. Що було то було. Тепер буде інакше. Ще завершити одне важливе діло, і можна буде вільно дихати.

-Я тобі щось скажу, тільки ти не обіжайся. Вільно дихати тобі можна було завжди. Тобі тільки робота твоя заважає та твої баби. Нащо така робота і така баба, що не дає дихати?

-От скоро побачиш, нащо.Люди не дурніші за нас спершу створюють умови для життя. А потім живуть. А не плодять старців, таких, як самі.

-Ну да. ну да. Не треба було нам з  мамою тебе плодити. Треба мені було за Гальку виходити, придисідателя дочку. Ото б жив, як вареик у сметані. А матері твоїй за того ухажора з інституту. що приїжжав за нею. Просив їхати з ним. Була б  зараз не тут, а жона такого ж, як ти, розумника. Тільки тебе б не було.

-Може й краще було б, якби мене б не було. Що ти знаєш. про моє життя...

-Що знаю? що живеш тільки з багатими бабами. Вони об тебе ноги витирають. І робота в тебе якась грошовита і важлива. І що ти добрий син. Не кинув батьків доживати в нужді. Коли хату повінню змило. страшно було. Мені добре, що ти в нас є. 

-І мені добре, що ви в мене є. Розкажи ще про маму. А то мені вже треба їхати.

-Відпросили її дальні родичі на два тижні. Бо там в них якийсь знаменитий на весь світ художник щось придумав. І треба третю схожу жінку. Картина про якісь нори і ножиці. 

-Нічого собі. Авангард якийсь.

- Авангард? От шо це  таке? Вона мені казала про мистецтво  колись в музеї. Як баба гола без нічого поруч, то це, мабуть, щось сороміцьке. А якшо поруч квіти, або колони, або янголи чи там глечики всякі - тоді мистецтво. А про нори і ножиці нічого не казала. І вони там всі вдягнуті. з паклею замість волосся.

-То, мабуть, якесь сучасне мистецтво. Воно дуже складне.Не для середніх умів.

-Твоя мати каже, що сидіти довго важко,  та й балачок багато. Той художник просто допит вчиняє кожній. Каже.,що так висидіти легше і йому то треба для рисування. А приїде, то все розкаже і покаже. що там вийшло, їй на телефон пришлють.

-Ото дива.  Наша сім'я ще у високе мистецтво потрапить. Права та Віра входить.

-Яка ще Віра? А казав що більше ніні. Ох ти ж слабкий до бабів.

-Та ні. То не по мені дерево, як ти казав.  Вона заміж вийде, щоб цуценя  завести в домі. 

-Нам ще божевільної невістки не вистачало. Тікай від неї синку. Хоча, знаєш, твоя мати теж,як оженилися. зразу притягла додому кошеня на одне око сліпе. А то їй не дозволяла завхозша у школі.

-То наш Мусій був ще з вашого весілля?

-Ага. Довго прожив. Чого смієшся? Раденький, що дурненький?

-Мабуть. Ну бувай мені здоровий. Не чуди. Життя тільки починається.

***

-Шановні пані і прекрасна панна Яся, давайте ви перестанете сваритися. Поки я не вирішу, яке світло краще і хто саме з вас переріже нитку, нічого писати не можна. Бо потім доведеться переписувати. Вам подобається сидіти нерухомо і дивитись в одну точку? Ну так не заважайте мені робити мою справу. А краще - допоможіть нам всі закінчити так добре. як і почали.

-Пане Ковальський, а чому  не можна навіть говорити?

-Говорити можна. І навіть треба. Щоб я бачив ефект, коли  перемикаю світло. А от сваритися і рухатися не можна. Бо тоді не видно, чи правильно виставлені софіти. Благаю вас., поговоріть про щось нейтральне, про погоду, про літературу. Ви любите читати?  Що ви останнім часом  гортали?  Моя дружина любить Ліну Костенко. "Маруся Чурай" - така сильна романтична поема. І пісню про Гриця вона мені переказала, її у вас всі знають. Поговоріть про це, милі дами. Скажіть мені. тільки дивіться в загадану точку  Якби ви були на місці героїні поеми, ні, краще фольклорного твору, там чіткіше контраст.  Як би ви вчинили? Почніть, будь ласка, ви, панна Яніно. Не повертайте голову. Я маю бачити вас у тому ж самому ракурсі.