Яніна готувалася до позування. Поруч стояли якісь дерев'яні артефакти, які Ковальський назвав прядками, а родичка, що її мати виписала з пансіонату для престарілих для позування в картині, підтвердила, що на цьому справді пряли. Вона бачила такі в своєї бабусі. І ще до війни такими штуками користувалися.
Художник не став диктувати свою волю. а запропонував їм трьом вибрати сиві кошлаті перуки, щоб створити для картини містичну атмосферу і настрій. Виглядало якось не надто красиво, але він бачить їх саме норнами, в руках яких долі людські.
Позувати легко не буде - Руки з веретенами, від яких ідуть нитки долі, скоро стануть дуже важкими, їх буде нелегко тримати в правильному положенні. Але що поробиш. Мистецтво вимагає жертв. Зате результат має бути, як вибух понаднової зірки.
Мати правду сказала - тримати в руках долі і можливість їх обірвати в будь-який момент - то саме те відчуття, якого прагне її душа. І материна явно теж.
Недовго вже тим, хто отруює нам радість життя, хто забрав те, що було моє, ходити безкарними.
Ви всі поплатитесь, мої милі міські божевільні, за те, що зв'язалися з нами.
Хотіли мене залякати? Я вас так налякаю, що ви повік заїками залишитесь.
***
Марино, я вас тут залишу. Сеанс займе кілька годин, а в мене ще справи.
-Знаю я твої справи. Тільки спробуй знову ..
-Не спробую. Ми тепер сім'я, воно мені ні до чого. То все в минулому. А от наше майбутнє мене тривожить.
-Що таке знову? Ми все продумали.Скоро все повернеться. Яніна - законна спадкоємиця, все перейде до неї.
-Не до неї Марино. А до того її В'ячеслава воно перейде так чи інакше. Вона в нього втюрилася, як кішка в березні. Нічого не тямить.
-То не найгірший вихід. з Яніни управлінець - як з мене балерина. В'ячеслав хоч не дасть все розвалити. Терещанський правий, не думала, що це скажу. Не мати прибутку під час епідемії тим, хто продукує ліки - то нонсенс.
-Так. нонсенс. Але віддати все в чужі руки? Він потім знову її покине, а ми втратимо все.
-Що ти пропонуєш?
-Те, що й спочатку. До твого розлучення з Терещанськм. Нам треба спочатку отримати контроль над бізнесом. Це ми зробимо через Яніну. А потім продати. поки ще е великий попит в зв'язку з коронавірусом.
-Це було б ідеально. Яніна б знову стала не тільки красунею. а ц багатою нареченою. Так вона ж саме можливістю управління приманила В'ячеслава до себе. Контроль пропав. він і пішов до нареченої. Вона ще. не будь дурна. окрутить Терещанського. І спадкоємицею стануть вони вдвох з Ясею. А не одна Яніна. Треба швидше з цим покінчити.
-В'ячеслава треба з цього ланцюга усунути. І давно вже треба було це зробити. Яся тоді б заспокоїлася і була б більш контрольованою. А за моїми даними поки що Терещанський насолоджується свободою від подружнього життя. І не збирається вдруге женитись. Хоча ти права - може передумати в будь-яку мить. Та білявка - та ще звабниця.
-Ти й на неї задивився? Кінчай вже з холостяцькими замашками. Ми не для того все життя йшли.
-Чого ти зразу нервуєш. Це чоловіче. Ми всі реагуємо на красивих і звабних. Так ми влаштовані. Я ж на тебе колись теж задивився.
-Вмієш ти мене спочатку рознервувати, а потім заспокоїти. та не відволікайся. Сеанс скоро. Що ти пропонуєш?
-Тобі не треба поки що про це знати, на всяк випадок. Але план вже є. Можна було і раніше все зробити. Ще й простіше. Поки він жив окремо і нікому до нього не було ніякого діла, і підійти можна було близько.
***
-Славко, точно треба поливати. чи можна так? Дивись. який ґрунт мокрий.
-Настю. в гуглі так написано.
-Ото мені ці городські. Про вербу що написано - де ткнув, там і прийметься. Про полив нічого не сказано. Не треба поливати. А краще садити густіше, що не прийметься, то не прийметься. Це дика рослина. нехай проходить натуральний відбір. Ми її стільки нарізали, що лісосмугу можна посадити.
-Не забувайте, ще треба по периметру висадити біля будинку. Все не висаджуйте. Верба - то оберіг.
-Яка ти сувора наглядачка, Маріє. Не смій хапатися за лопату. Тобі не можна. Краще будеш розкладати пагони в ямки.
-Ромчику, я не фарфорова лялька Я теж хочу копати. Ти ж сам казав, що як сам посадиш вербу, то на ній і від кінця світу можна сховатися.
-Тобі, мала, тільки совочка з відерцем не вистачає. Теж мені пасочки знайшла. Будеш капризувати - мамі скажу, отак.
-Чого ви іржете., як коні. Он дивіться. як на тім боці Стажер з вашими мамами фліртує. Ще матимете вітчима, ото сміху буде.
-Та ну тебе. Він якийсь непевний, той стажер. Спершу виглядає симпатично, а потім чогось хочеться відійти від нього подалі, краще уявіть собі: в Насті зі Славком діти, ще їх друзі, запускають по цій воді кораблики, лізуть за ними у воду, Настя свариться потім, що ноги мокрі. Де мої п1ятьрочків і бродьки у фонтанах., я теж так хочу.
-А чого це тільки Настини і Славкові? А твої з Ромкою діти де тоді будуть човники пускати по воді?
- Моїх не буде, Ведмедик Бо. Я чайлдфрі.
-_Це дурня якась, Марічко. Хороші люди повинні мати діток, а то потім землю населять діти поганих людей.
-Скажу тобі, як чайлдфрі вегану - просто так нічого не буває. Ти не їсим'яса не з капризу. А в мене не буде дітей через спадковість. Мій батько помер від інфаркту, колия ще не народилася. Ромчикові в дитинстві підшивали клапани в серці, чи як воно так називається. Такий аргумент тобі як?
-Як ти натякаєш на те, що я ветеинар і думаєш, що запропоную вас стерилізувати, щоб ви не розмножилися випадково, то не надійся. Нема даних про такий вид спадковості.
-Мама теж так говорить. Але мені страшно.
-Я розумію. Звиняй, що розстроїв. Давай краще розкажу, що мені снилося?
-Ти знову бачив наших звірят?
-Цього разу тільки Мурзика. Як він ходив женихатися у сусідній посьолок.
-Бо, я вже сміюсь, а що там далі?
#2699 в Любовні романи
#1294 в Сучасний любовний роман
#284 в Молодіжна проза
Відредаговано: 10.04.2021