Є друзі, що не покинуть тебе ніколи на самоті - твої таргани.

-Мамо, це просто диво - мій портрет. Тепер мені ясно, чого той Ковальський такий популярний.  І майже соромно за те, що хотіла йому замовити сюжет картини. Я ще не бачила такої техніки - Сучасно вбрана жінка, а полотно ніби позаминулого століття - тріщини, лак. Наче  якась аристократка перенеслася на машині часу в наші дні, пошопилася у  Мілані, а потім повернулася у свій час і її намалював придворних живописець, а потім картина з часом набула такого вигляду, як зараз. Диво, як гарно.

-Я рада, що ти відволіклась і не ходиш, як тигриця по клітці, по кімнаті. І не бісишся без того Слави. Дивитися було гидко і соромно за свою дочку.

-А я і не відволіклась. Сподіваюсь. що ти свою частину плану виконаєш так само вдало, як і я. Мені відзвітували, що  В'ячеслав мав розмову з вітчимом про ту білу моль. І що ефект від розмови саме той, що треба. 

-В мене все готове.

-Чудово. Треба витримати невелику паузу. І ще все зробити так, щоб на Славу не впала  найменша підозра.

-Звісно, що так.  

-Ти вже знайшла третю норну? Не можна затримувати художника.  Він нам відмовить, це в договорі прописане.

- Може то було б на краще. Це золоті картини по ціні. А користі з них ще нема. І довго шукати мені не треба. В нас є потрібна родичка, і вона живе досить близько від нас. До речі - що це за нори чи норми? якось не дуже привабливо звучить.

-Мамо, добре, що ти в Ковальського не запитала. Не нори, а норни. -  Жінки, які тримають в руках нитки долі кожного. І можуть ту нитку обірвати в будь-яку мить. 

-Ого. Це зовсім інша справа. Це нам підходить.

***

-Сергію, не ображайтесь на Франтика, він вже дуже немолодий. Погано бачить, по-старечому буркотливий.  Мабуть, не впізнав вас.  Або ніяк не запам'ятає.

-І не думав ображатися. Адже собаки для того і призначені, щоб бути охоронцями, відлякувати чужих і захищати хазяїна та його власність.

-Навряд чи воно так зараз, навіть якщо колись це й було так.

-Маріє, в вас завжди дивний хід думок.  Людина підкорила собі природу, в тому числі домашніх тварин - для своїх потреб.  Що змінилося?

-Підкорила чи пристосувала, чи непомітно проникла туди, де природа її не дістане - то питання, на яке ще немає відповіді.  Зате точно відомо, що  хижаків, тобто собак і котів, люди не підкорювали. Просто тому, що від них не треба було покори. А треба було співпраці.

-Яка це співпраця - посадив на прив'язь, і нехай гавкає, відганяє грабіжників?

- Звісно то не співпраця.  Є багато пристосувань. що кращі для цього - і камери  спостереження, і вогнепальна зброя. І навіть електричний струм по дроту з колючками.

-Але ж їх використовують для охорони?

-Собака на прив'язі нікого не охороняє, Сергію. Він просто злий на весь світ. Але прив'язь легко обійти. І нехай собі злиться далі.

-Якось не так я собі уявляв це.

- Просто ви над цим не задумувались. Як можна змусити навіть покірну підкорену істоту вигнати на вас здобич на охоті?  Тварина просто втече від підкорювача, сама знайде здобичі не стане ділитися. Тож і призначення явно було не в гавканні на прив'язі, і приборкання не спрацювало б.

-Марієчко, ви праві - не для охорони ми заводимо собак.

-А для чого, Даріє? Це ж скільки зайвої роботи - мити, прибирати шерсть, а ще лікувати, годувати, виводити на вулицю - для чого? 

-Сергію, я не знаю людини, для якої була б зайвою любов і дружба. І немає істоти. наче створеної для дружби з людиною, крім собак. Саме дружба, емпатія  дають відчуття безпеки, а не зуби та ікла, гавкіт  і злість. Люди давно тримають собак задля душевного тепла. Бо собака не може не любити тих, з ким живе в одній квартирі. Вона так влаштована. Хто з нас не цінить ширу любов?  Я таких людей не знаю.

- А якщо живе десь там на вулиці  - чи прив'язаний пес до людей, чи вважає територію своєю і просто відганяє тих, хто не живе всередині периметру?

-Для городянина ви, Сергію кажете досить нетривіальні речі.  Ви часто спілкувалися з собаками на прив'язі? 

-Досить часто, Віро. На деяких підприємствах тримають їх для охорони, випускають бігати вночі по території. І ходити там вночі не треба. Ті створіння дуже непривітні до людей. І дружити з ними якось не дуже хочеться. До речі - колись їх потруїли зловмисники, що перебратися всередину. Але  не поталанило. Спрацювала сигналізація, їх схопили на місці злочину.

-От бачите, навіть там, де потрібна саме охорона, собаки вже не настільки потрібні. Або, краще сказати  вони дуже вразливі і не настільки надійні, як сучасна техніка.

-Сучасна техніка, дитино моя. нас вчора підвела ого як. А Персик мене грів, щоб я не змерзла.

-Милі дами, пробачте прагматичному мені мій прагматизм. Але як нема ніякої користі з цих створінь, то нащо стільки людей їх тримають? Повинен бути якийсь секрет. 

-Ви неправильно спитали, тож і не знайдете правильної відповіді. 

-А як правильно, Оксано?

-Правильно не стверджувати чогось протилежного тому, про що запитуєте. Вас же цікавить саме користь від них, то навіщо ви її заперечуєте?

-Не заперечую, просто не бачу. Я б висловився  радикальніше, але ж тут майже самі жінки - власниці собак.  І я не можу бути грубим. 

-Не треба так боятися, Сергійко. Ми за життя наслухалися про себе усякої всячини. І про те, що ми ненормальні, а наші собаки - не потрібні і навіть шкідливі - в тому числі ти не скажеш нічого нового.

-Тоді скажіть мені нарешті, навіщо вам той Персик, при всій повазі до вас і симпатії до нього. Техніка підвела раз  у житті. Тож тримати живу грілку про всяк випадок? Ну не знаю.Пенсія ваша не настільки велика, щоб ви могли собі дозволити все, що захочете.  А її ще треба ділити з собакою.

-Не бачила ще людини, яка могла б собі дозволити все, що можна купити за гроші. Може і є такі.  Але Персика я не проміняю ні на які гроші. Він моя рідна душа. Навіть подумати. що він може загинути, коли захищатиме якесь моє барахло - і то гидко. Нема такої речі,  за яку йому варто померти. А ділити що завгодно з рідними - хіба  то щось дивне?