А знаєш, що найцікавіше сталося цієї ночі?

Ромчик відчинив двері, обережно зазирнув і тільки потім зайшов разом з новим стажером. Ага, боїться, коли страшно.

-Мала, вибачай, спершу відчинили двері в старших жінок. Твоя ж остання в крилі. І я знав, що ти не боятимешся. А в когось з інших могла бути клаустрофобія. І ще, пізно прийняли виклик Зомбі. Вже відчинили. 

-І як там?

-А що там повинно бути? Розкажеш  по дорозі, добре? Всі вийшли і  спустилися в хол, до каміну. Бо Сергій каже, що можуть бути ще якісь невідомі ефекти. Розумні будинки бувають занадто розумні. Ти теж виходь. Молодець, що тепло вдяглася.Ти так мило виглядаєш в капцях на босу ногу і в панамці. Тільки все ж краще б ще вдягла теплі шкарпетки. Ще холоднувато.

-Не хочу теплі. Вони кусаються. Мені не холодно. І ти забув телефона. Я хотіла додзвонитися, а він тут дзвонить.

-Темно було, не знайшов. Не подумав, що все так сер'йозно. Буду тепер носити в кишені, як і ліхтарика. Не хочеш шкарпетки, візьмемо плед. Вкриєшся, поки батареї грітимуться. Може ще буде відключення, Аваря - то не жарти.

-Думаю, другого відключення не буде, я вже дзвонив в аварійну, сказали, що справилися. Але на всяк випадок спускайтеся. І чекайте, поки я остаточно розберуся, це не довго. - Авторитетно проказав цей стажер з золотими руками і спортивною ходою першим рушив назад до сходів.

Цікаво, він завжди такий зібраний і зосереджений, хоч розбуди його серед ночі і постав перед  проблемою, як врятувати світ або хоч розумний дім від надрозумності? Дивитися гидко на таку бадьорість, коли сама не дуже добре розумієш, чи це все наяву, чи тобі така маячня сниться.

-Мортишеня, в тебе очі злипаються. Ти щось хотіла мені сказати, Зомбі говорив спершу до тебе йти, але ми вирішили спочатку...

-Ти вже це казав, я хоч сонна, але не розумово відстала. Напевне. Хотіла тобі сказати про роль мізинців в еволюції людини і про швидкість часу у темряві, але вже перехотіла.

-Ого. Ти образилася. Пробач, так і знав. Той  Сергій був упевнений. що хтось може боятися закритих приміщень. І в них може статися серцевий напад або щось таке. Мені треба було залишити його відчиняти і бігти до тебе. Ми б через двері поговорили. От якби я не забув телефона...

-Годі вже. Я не тому передумала. А тому, що це зараз не важливо. Зараз важливо зрозуміти, чому братюня влаштував ту огидну сцену під дверима в Зомбі. 

-Яку ще сцену? Коли ми прийшли відчиняти, не було ніяких сцен. Під дверима були Настина мама і Славко, ми відчинили, стажер сказав спускатися до каміну, бо можуть бути ще якісь сюрпризи, а біля каміну тепло. Вони пішли, от і все.

-Нічосі. А мені у месенджері описали, як братик виносить двері і вимагає випустити Настю, нікого не чує і не хоче слухати, що двері не відчиняються.

О-о. Ні. при мені нічого такого не було. І на Славка зовсім не схоже - істерити і ламати меблі.

-На Зомбі теж не схоже видумувати всяку маячню.

-Нууу, якщо подумати, то Настя не виглядала задоволеною і спокійною. Та я спішив до тебе, не приглядався. Вони всі були трохи на взводі. Я хотів скоріш дійти до тебе, не звернув уваги. Подумав, що це через аварію і тому,  що було холодно і темно.

-Як на мене, це виглядає, ніби братюня влаштував сцену ревнощів під дверима. Настя покликала маму, щоб вона його привела до тями,  як вона це вміє. А тут і ви нагодилися. Відчинили двері, Настя сама вийшла до Славка, і того попустило.

 -Схоже на те. А от те, що він влаштував - зовсім на нього не схоже. Правда є одне але.  Зараз він дуже вразливий і нервово реагує на будь-яке наближення до Настюхи будь-якої особини чоловічої статі. Але ж раніше його не турбувало, коли Настя відносила шефові папери. Він точно не п'яний?

-Та коли б він встиг, хоча... ммм, а це добра версія. Встигнути не довго, бар в нього завжди добре підібраний і повний. Просто він при мені напився раз у житті - ну ти ж тоді з нами був.  І то він двері не ламав. Зараз же перевіримо, ходім  вже.

Внизу вже знову палали дрова в каміні, товриство сидідо закутане в пледи або вдягнене, як для виходу на вулицю, але жваве і зовсім не сонне.

Славко примостився біля Насті. Він з винуватим, але й уперим виглядом щось їй нашіптував .  Настина мама підкреслено не дивилася на наречених, а з її вигляду все одно ні про що не здогадаєшся.  Південноамериканські індіанці з їх непроникним виразом обличчя  - малі клоуни з неконтрольованою мімікою в порівнянні із Ксеною Мірініель.

Закляті подруги вже принесли пиріжків, лікар Бо - домашнього копченого сала, сусідка Дарія наглядала за тим, як заварюється м'ята з мелісою - її улюблений засіб від безсоння.

Мда. Після такої пригоди одна Марія сонна. Інші очі не стулять до ранку без цього напою або навіть таблеток.

Ром покликав Славка нібито для того, щоб той допоміг пересунути один з диванів ближче до каміну, потім повернувся до мене і ствердно кивнув. О-о. Чого це братик напився серед ночі. Ще й один, коли звечора була компанія і можливість?

На цьому мої дедуктивні розвідки перервала мамуся, простягаючи мені чашку м'ятного чаю.

-А знаєш, що найцікавіше сталося цієї ночі?

-Тебе відвідав супергерой-коханець, став на одне коліно, простягнув брильянтову обручку, запропонував руку і серце з печінкою, і ти тепер поїдеш до нього в Гамерику в його супергеройський пентхаус?

-Маріє, ну в тебе і фантазії.

-Фантазії як фантазії. Просто на ніч думала, що ти через мене змарнувала стільки років сама. А могла б...

-Ти мене зараз дуже образила брудними натяками на мою уявну дурість і непристосованість до життя. Нічого я не марнувала. Просто воно не вилилось в коштовну обручку і пентхаус  в Гамериці. Але й так було непогано.

-Гм. Ну тоді вибач. Я рада за тебе. Завжди хотіла про це знати, але стидалась спитати, як той казав. 

-То ти не хочеш знати, що насправді важливого відбулося?

-Ой, ну все важливо. І аварія на лінії, і поведінка цього надмозку, що контролює двері й вікна в домі, і Славко скандал вчинив. Одне добре, що тітка Оксана його приборкала.