Так важко ненавидіти всіх, коли ти справжня няша.

-Мамо, ще немає відповіді від того Ковальського? Неве йому гонорар замалий, що так довго думає?

-Відповідь саме надійшла. Нас внесли до списку очікування. Але зараз може це не на часі, наше становище поки цо невизначене. Чи потрібні такі трати?

-Це не трати, це вкладення. Картини ще ніколи не падали в ціні. До того ж Ковальський - чоловік матері В'ячеслава. Бездітний. Родичів першого ступеня не має. Обожнює свою дружину і набагато старше неї. Як думаєш, кому залишить спадок?

-Ти все ще хочеш повернути того хлопця? Він звісно красивий і не дурний. Але таких сотні. Та й ті художники навряд чи думають про гроші і вкладаються у щось. Люди мистецтва легковажні і швидко тринькають усе зароблене. Не думаю, що той Славко - вигідна партія і надійний чоловік.

-Мамо, не ображайся. Але в тебе вже був вигіднний і надійний. А тепер ми в підвішеному стані, а цей надійний відсторонив мене від бізнесу і завів на дачі зоопарк з міськими божевільними. І кому тепер дістанеться його спадок? Ти відсудила дещо при розлученні, мені призначено щось смішне помісячне. І більше ми нічого не контролюємо. Хто ж отримає його спадок? Може він вже написав заповіт і все відійде якомусь музею або інститиуту, чи може монастирю, хто його зна?

-Та отож, тому і не можна зараз нічого радикального робити і вирішувати.  Нам тільки відомо,  що він дізнався,  що ти не його рідна дитина. Причому з інформації на тому ж комп'ютері, де ти з доброго розуму сховала  підозрілий файл - щоб звільнити з роботи наречену свого В'ячеслава. І що то тобі помогло? Наречена при ньому залишилася, а ти тепер явно із заповіту отримаеш в кращому разі копійки.

-От бачиш, Слава може нам дати в перспективі фінансову подушку, тож краще щось заманливе придумати для того художника, коли він сюди приїде. Він набагато старше Терещанського, явно не дуже здоровий.

-Яніно, до того, як строїти плани про художника і спадок, поверни собі В'ячеслава. Бо спадок дістанеться у руки не тобі, а його жінці. А перед тим подумай, куди поділася твоя вагітність.

-Ой, куди ж вона ділася? Від стресу, що він мене кинув, я втратила дитину, хіба не жалісно?

-Щось не дуже. А покити ти "втрачала", його наречена може й надбати. Так що найближчим часом треба вже тобі визначитись. Або ти і далі ганяєшся за примарою, тільки тоді вже роби це правильно, або все ж береш себе в руки і виходиш заміж помірковано і за щось пристойне. Поки вибір ще є.

-Я працюю в цьому напрямку. А поки що відправ Ковальському те фото, де я в чорній відкритій сукні, босоніжках і шубі сиджу на тумбі. І напиши, що хотілося б чогось такого, але звісно на нього ніхто не тисне. Ну ти ж вмієш з такими спілкуватися. Я від усіх отих митців виходжу з себе. За такі гроші вони же й "не не так бачать" ів черзістояти  не знати як довго.

-Назви мені будь ласочка три речі , від яких ти НЕ виходиш з себе.

-Нууу...

-Поміркуй над цим, Яніно. Хочеш мати успіх. то роби хоч вигляд. що вже його досягла. Ти повинна виглядати всім задоволеною  дівчинкою, а не покинутою коханкою, що люто ненавидить весь світ,  а себе ще більше.

***

Моя сусідка все ж зважилася приєднатися до нас. Разом з Франтиком.

Вони цілий день ходили то в лісі, то в домі. Знайомилися з усіма. Звісно більше Франтик знайомився і переживав. А тьотя Даша переживала, щоб  через Франтикову емоційність всі не пересварилися - спочатку собаки, а потім вже й люди через них. А тут ще й Мурчик.

Але все обійшлося. Ну майже все.

Мурчик не будь дурний просидів цілий день то на шафах, то на холодильнику. Франтик пострибав перед ним, а потім  йому набридло.

Та й втомився, роки його вже  не ті, щоб довго сердитись та стрибати. А Персик і сімейство чихуа  чемно привіталися. Персик вже і так трохи знайомий. А чихуа - прекрасні дами. Так що звиняйте, що без скандалу обійшлося.

Хоча всі іграшки Франтик перетяг до себе у ліжечко, але  не заперечував, щоб до нього приходили гратися.

І звісно одразу зацінив камін.  Вилежується тепер біля нього, сибарит. Набігався в лісі, давно такого з ним не було. Бо вибратись туди тьоті Даші важко. 

Зате тепер  Франтик - справжній французький аристократ.  В нього є особняк, гурток милих дам, приятель для вечірніх посиденьок біля каміна і умовнно підступний ворог на холодильнику. Ще ліс перейменує на Булонський, і залишиться Франтикові тільки мемуари оповідати наївним чишкам про своє звитяжне і сповнене неймовірних перемог на амурному фронті життя

Чишенята - ті на руках і в кріслах всі примостилися. А Персик звісно накуди більше від хазяйки на крок не відійде. А хай би не губилася. Тепер  все під контролем, Персик  більше не повторить помилок, розумник наш.

Але  від незвично довгої активнності в тьоті Даши знову розболілися ноги. І вона тепер сидить, пригощає нас своїм знаменитим чаем для відновлення сил.

То звичайно не таїнство і мистецтво, що його практикує Ром для чаювання. Але в тьоті Даші теж гарна церемонія з розповіддю для чого і від чого кожна травинка у її цілющому напої. Не знаю, що він там лікує. але пахне  чарівно. М'ята, лимон,  троянда і ще щось незнайоме,але приємне. Божисто, скажу я вам.

Дуже доречно  і наш стажер приніс торта, якийсь знову новий випустили.

Киянам тільки дай привід подискутувати, який торт кращий і чому.  Ми звісно не пересварилися, але обговорення було сер'йозне.

То дивна лісова тиша і м'яке тепло від справжніх дров у справжньому каміні  не дозволили сказати нічого зайвого. Навіть бабусі-вреднюсі ні слова не мовили про те, що покупне - то фе. І його їдять тільки ті, в кого немає, де взяти справжню смакоту.

Ну вони  такого і не могли сказати, бо тортика приніс красень у повному розквіті чоловічої привабливості, не дай боже ще  образиться.

***

Ввечері біля каміна особливо затишно. Бо за вікном знову зима. Так воно в нас заведено у березні -  який би теплий не був лютий, а як настала весна тут тобі зразу і  сніг з морозом.