Яніна була права - це точно міські божевільні.
Залишається сподіваюсь, що це не заразно.А от ванна тут дуже і дуже норм. Вік би не вилазив.
А щодо всього іншого - вік би в цю справу не влазив, а що робити, не відмовиш таким людям.
Взагалі, як можна себе нормально почувати в такому вінегреті? Як можна жити разом людям, які втроє старші або молодші одне одного, з зовсім різним життєвим досвідом, уподобаннями, статусом?
Навіщо це? Що між ними спільного? Одні женихаються, другі бізнесами крутять,треті митці і широко відомі у візьких колах блогери, а іншим треба вже про вічне думати і їсти протерті кашки, одночасно один зображує філантропа, друга - референта в філантропа, конліктологша ще якась, ветеринара до купи сюди притягли.
Колгосп імені рожевого єдинорога якийсь, а не пансіонат. І ніякої облуги, крім мене.
Щоб нормальна людина переїхала в комуналку з власної волі? Не буває такого і бути не може. Тут щось їх тримає разом. Діла якісь.
Треба б з кимось на гроші забитися, скільки протягнеш у компанії із старими бабами, трухлявим дідом.. блаженною графоманкою, дурними дівками, хитрозробленим Терещанським і трьома придурками, що тут час марнують, приблудним собакою, зграєю бабських сумкових шавок, дикого агресивного кота - от нащо таке в домі?
І ніби ж усі городські, а розвели тут сільське подвір'я на чотири покоління з тваринами і сумісним проживанням.
Як тут можна працювати?
Це ж треба додуматися: стара товста баба без усяких перспектив на заміжжя буде апгрейтитись. Нащо воно Їй? І не сама собі режисер. А всі оті психи будуть її коучами.
Може вони якийсь телепроект видумали про перетворення за місяць? а потім ї щн пластику зроблять і покажуть. як вона заміж вийшла заміліонера Ткрещанського? Типу"З пенсіонерки вмільйонерку", не переключайтесь, далі буде?
А що, воно б мало ого який відгук. Пенсів зараз багато, жити їм важко, дивляться у ящику усякі сопливі кіна про любофф, мріють собі про щось.
Їм би таке зайшло. Останні гроші б віддавали на апгрейт, хати б закладали, бо щастя ж близенько. Міліонери ж тільки й чекають, щоб оденитися на старій підлааній крассотулі без грошей, освіти і стану в суспільстві.
Та в ту франшизу не втовпишся. А воно заманливо було б.
Ти такий: "Яхочу стати кращою версією себе! Поможите, люди добрі, ми самі не місцеві, документи в поїзді вкрали, ніхто мене не любить. ніхто не поважає..." - І зразу набігли, всі тебе чогось навчають, розвивають інтенсивами, тренерка така підкачана з червоними губами, як ото вчора та фемінка, що ноги від вух ростуть. Эх, де воно все було хоч би роів двадцять тому.
Тому сам, все сам. Селфмейдмен - це я.
А що робити сыльському хлопцеві? Світ до тебе повернувся жопою ще до народження: батько тракторист, мати вчителька молодших класів, в старшу школу треба їздити у сусідньє село в набитому смердючому автобусі.
Добре. що атестат не важко дався,бо директорка полюбляла молоденьких хлопчиків, та й сам не без голови. І що з того? Грошей на навчанння десь там, де тебе побачать і зацінять - чортма, дівки липнуть, потім ще брешуть, що залетіли,женитись вимагають, дурня знайшли - голоту плодити.
Так би й сидів там досі, вже може й сопливих онуків діждався, та повезло, що руки з потрібного місця виросли і математика легко давалася, та й на вроду непоганий. Але все одно дурний.
Кому ці інженери були потрібні з їх копійчаними окладами. Тоді треба було щоб гроші робили гроші, а не оті всі верстати і автомати. І ніхтож не підказав. А дівчат на курсі три каліки, страшні, як саме життя, щей з таких же голодранців, як сам. Ото був попав.
Добре, що макітра варила вже тоді, роздивився, що й дочого, прикинув хрін до носа. Та й бууло вже з ким працювати, жіноцтво тоді перестало на чоловіка-годувальника покладатися,були вже бізнес-леді, всі в роботі, мільйонами рухали. А власне життя їм ніколи було влаштовувати. Ото часи були - всі нелякані, обирай з десятків.
Тепер не те, Та й я вже не той, такі, як я, на пенсію вилітають швидше, ніж ті балерини. А хто пенсіі не наскладав у банку, хоч трилітрову, той сам собі злий буратіна.
Я милостиньку по метро просити і так не піду, але це не життя - порпатись у щьому всьому мастилі, дротах, вісім годин на день, п'ятьна тиждень, відпустка тритижні, долі Туреччини не поїжеш. а то ще й картоплю всватив їд то саджай, то копай.
І взагалі то не моє - гарувати на ддю.
Ні, ніколи знову. Дещо вже відкладено, ще років п'ять в мене є. А потім не я буду обслуговувати, а мене.
Теж вибиратиму молоде накчане м'ясо, користуватимусь і мінятиму, як набридне. Ну це оптимістичний сценарій звісно.
А запасний варіант - женитися на достойній жінці з пристойним капіталом або надійним бізнесом.
Але тоді життя буде не таке веселе. І не відіграєшся за молоді роки, коли тобою гралися.
Та все одно. Все сам, за волосся себе витягав стого гноїська. Тепер ніхто і не допетрає звідкицей хлопець, хто в нього родаки і як собі на прожиття заробляє. І що, занапастити все в останні золоті роки?
А конкуренція все жосткіша, не молодшаю. Скоро сам буду як папік, привабливий тільки для ссикух, що тільки починають заробляти тілом.
Та якби в мене стільки людей вкладали сили, як ці у те бабисько, де б я зараз був! Всі такі грамотії у всіх такий досвід, а на що витрачають час та зусилля?
Але що не кажи - Терещанський з них на вигляд найадекватніший. Та що там казати, він просто адекватний. Може та Яніна все переплутала, і це не Терещанського, хворого і немічного, використовують аферисти, а він їх для чогось використовує?
Якщо ми не знаємо - нащо і як, це зовсім не означає, що нічого такого не відбувається.
Що в цій бабі є такого, щоб нею так опікуватись? Може вона всеж щось має цінного і вони, хто б ці вони не були, можуть стати спадкоємцями?
Зовсім мало даних, та Яніна явно половину видумала, половину переплутала.
#2701 в Любовні романи
#1310 в Сучасний любовний роман
#291 в Молодіжна проза
Відредаговано: 10.04.2021