7

Перші спроби викрити події в слова обертаються схлипами та сльозами. Їх неможливо ані проконтролювати, ані стримати. Відвик відчувати себе таким вразливим і не вдавати з себе сміливця. З якого часу так соромно говорити про те, в чому не винен?

Мокрий ніс ховають у своїх ключицях, чухають маківку, нашіптують заспокійливі слова. Він завжди знав, як подбати, завжди знав, що сказати. Але чи зможе він упоратися цього разу з усім тягарем, що лейтенантові довелося з собою додому взяти?

У його картині світу немає місця тому жорстокому насиллю, бруду і нестерпним тортурам, про які йому доведеться розподати. Його хлопець любить високе мистецтво, кіно і галереї, малювати і читати. А по поглядах він і зовсім пацифіст. Лейтенант взагалі не вписується в ідеальний сюжет його життя і так боїться свого хлопця втратити назавжди. Адже у будь-яких стосунків є термін придатності. Залишається тільки чекати.

Як йому про це розповісти? Які слова тут можна підібрати? Як довелося скласти зброю, зняти броню і незахищеним перед ворогом постати. Як завели до темної кімнати розлучили з товаришами, Лише силуети та торкання міг розрізняти, шкіра до шкіри, на шиї чуже дихання. Біль за непослух, липка рідина, що стікає по ногах, запах бензину та тютюну.

А як забрали, обміняли на інший більш значущий товар, дивився на них усіх і навіть не міг зрозуміти, хто це був. Кривдника не впізнати, не покарати. Був він один, чи їх було декілька. Бути чесним, мститися вже не хотілося. Хотілося просто піти, зникнути, загубитись, мати здатність змінювати шкіру як рептилія. Забути назавжди і не відчувати більше цю гидоту у себе всередині.