Ласкаво просимо додому, лейтенанте

6

Ідилію моменту переривають шум та крики на вулиці. Вони йдуть на звук і наступної секунди лейтенант уже відриває хтиві руки побратима від чиєїсь подруги. Намагається привести до адекватного стану свого рядового і при цьому поводити себе м'якше, адже його хлопець зовсім не звик до таких ситуацій і категорично проти бійок. Якщо лейтенанту такі речі не нормальні, але все ж таки звичні, то позаду нього справжній борець за справедливість.

Додому в машині їдуть мовчки. Він прокручує у голові всі події і думає, як розповісти, чому є речі, робити які він не може зовсім, а його люди готові все, що рухається розірвати. Як хотів би знову почути його стогони, переконатися, що ще здатний робити йому добре. Та не може. Мовчить. Тупить погляд. І починає говорити зовсім про інше.

v is violet

Подобається

#1019 в Сучасна проза

У тексті є: травма, квір, птср

Відредаговано: 27.01.2026

Додати до бібліотеки

Поскаржитись