Ласкаво просимо додому, лейтенанте

4

Перша панічна атака теж із ним. Посеред ночі прокидається у поті. Тригер — це коли сняться насильство і біль, поряд улюблені блакитні очі, а по щоках течуть сльози, стирають усмішку з його обличчя, брудні руки тягнуться до того, що дороге йому, змушують страждати і роблять боляче, від того, що йому знайоме тільки як приємно, коли вони робили це вдвох, але ж у всього є інша сторона. А йому нізащо не відводити погляду і дивитися. Гірше тілесного болю тільки душевний, коли ранять у грудну клітку, а поріз іде крізь і виходить назовні.

А у реальності його вже обіймають і витирають сльози, просять дихати в унісон. Він вдихає аромат рідної шкіри і дякує Всесвіту, що хоча б один із них про інший бік не знає.

v is violet

Подобається

#1014 в Сучасна проза

У тексті є: травма, квір, птср

Відредаговано: 27.01.2026

Додати до бібліотеки

Поскаржитись