Ласкаво просимо додому, лейтенанте

1

Сонце вперше за довгий час визирнуло з-за хмар. Натовп вийшов зустрічати солдат цього морозного зимового ранку. Серед таких був і наш лейтенант, що поспішав скоріше віддатись у рідні та теплі руки. Перша зустріч і бажані обійми раніше будь-яких слів після довгої розлуки.

Перші миті вдома. Можливість довго стояти під струменями води у душі, поки їх не перекривають, сварячи за крижану воду. Теплий душ для тіла насолода. У не своїх руках тане, як солодка вата.

Жах — перша реакція на побачені рани. «Мені вже не болить», — заспокоює таке знайоме хвилювання погляду. Він цього звичайно ж не скаже, але були часи набагато гірші, коли життя без болю не уявлялося можливим.

Це все дрібниці, адже є травми куди серйозніші. Вони заховані глибоко під шкірою і до них не так легко добратися. А розповідати все одно доведеться. Доведеться, якщо хочеш довіряти.

v is violet

Подобається

#1019 в Сучасна проза

У тексті є: травма, квір, птср

Відредаговано: 27.01.2026

Додати до бібліотеки

Поскаржитись