Розділ 23

Рейд новачків

На тринадцятий день роботи Міра дізналася про існування особливої категорії гравців.

І ця категорія лякала босів більше за будь-яких легендарних героїв.

Новачки.

— Що?

— Новачки.

— Але ж вони слабкі.

— Саме.

— І?

— Саме тому.

Міра сиділа в їдальні разом із Королем Безголових.

І нічого не розуміла.

— Поясніть.

— Досвідчені гравці передбачувані.

— Так.

— Вони знають механіки.

— Так.

— Вони читають гайди.

— Так.

— А новачки ні.

— ...

— ...

— ...

— О.

Тепер вона починала розуміти.

У цей момент до їдальні влетів Демон Катастрофи.

— ВОНИ ЙДУТЬ!

— Уже?!

— ТАК!

— Скільки їх?

— П'ЯТЕРО!

— Жах.

— Кошмар.

— Ми приречені.

— ЩО ВІДБУВАЄТЬСЯ?!

Усі одночасно подивилися на Міру.

— Рейд новачків.

— І?

— Вони непередбачувані.

— Наскільки?

Король Безголових важко зітхнув.

— Минулого року один із них спробував побити мене стільцем.

— Що?

— Звичайним дерев'яним стільцем.

— Навіщо?

— Не знаю.

— Це спрацювало?

— Майже.

— ЩО?!

— Сам був шокований.

Через пів години весь Відділ Жаху дивився трансляцію рейду.

На величезному екрані.

Як футбольний матч.

Першим босом був Лорд Кошмарів.

— Удачі.

— Дякую.

— Тримайтеся.

— Постараюся.

На екрані з'явилася група гравців.

П'ятеро.

Дуже молодих.

Дуже недосвідчених.

І дуже дивних.

— Вони виглядають нормально.

— Почекай.

Новачки увійшли до арени.

Побачили Лорда Кошмарів.

Завмерли.

І...

Почали аплодувати.

Настала тиша.

— Що?

— Що?

— ЩО?

Один із гравців підбіг ближче.

І написав у чат:

"ВАУУУУУУУ ЯКИЙ КРАСИВИЙ БОС"

Лорд Кошмарів завис.

Буквально.

На п'ять секунд.

— Він зламався.

— Так.

— Він не знає як реагувати.

— Так.

Наступне повідомлення стало ще гіршим.

"МОЖНА З ВАМИ СКРІН?"

— ...

— ...

— ...

Лорд Кошмарів повільно подивився в камеру.

— Я звільняюсь.

— Не можна.

— Шкода.

Уся їдальня реготала.

Але справжня катастрофа почалася пізніше.

Бо фінальним босом рейду був Пожирач Світів.

— Оооо.

— О ні.

— Що?

— Побачиш.

Новачки зайшли на арену.

Побачили Пожирача Світів.

І завмерли.

Настала драматична тиша.

— Ось.

— Зараз почнеться.

— Так.

Перший гравець написав:

"ВІН КРУТИЙ."

— Нормально.

Другий:

"ДУЖЕ КРУТИЙ."

— Нормально.

Третій:

"ЙОМУ ТРЕБА ПОСПАТИ."

Уся їдальня вибухнула сміхом.

Абсолютно вся.

Пожирач Світів повільно закрив очі.

— Знову.

— Знову.

— Знову.

— Знову.

Навіть слизень сміявся.

Тобто...

Пікав дуже голосно.

— ПІК!

— Не починай.

— ПІК!

— Я не втомлений.

— ПІК!

— Це наклеп.

— ПІК!

— Це вже четвертий раз за місяць.

Міра ледве дихала від сміху.

А потім сталося найстрашніше.

Один із новачків написав:

"ЙОМУ Б ПАСУВАВ ШАРФ."

Настала тиша.

Потім усі повільно повернулися до слизня.

Який гордо сидів у власному шарфику.

— Пік.

— Це був ти?

— Пік.

— Це був ти?!

— ПІК.

— Я так і знав.

Рейд завершився.

Новачки програли.

Пожирач Світів переміг.

Але чомусь виглядав так, ніби програв.

Бо ще одна група гравців вирішила, що він не страшний.

А просто дуже втомлений чоловік.

І ця проблема ставала дедалі серйознішою.