Розділ 6

Коли Міра почула своє ім'я, вона одразу зрозуміла:

Сталося щось погане.

Коли Павуча Королева кричала її ім'я по всій будівлі, це ніколи не означало нічого хорошого.

— МІІІІІІІІІРАААААА!

— Мені пора.

Пожирач Світів співчутливо кивнув.

— Удачі.

— Ви навіть не питаєте, що сталося?

— Ні.

— Чому?

— Я знаю Павучу Королеву.

— Справедливо.

Міра поспішила до виходу.

І майже одразу почула новий крик.

— ЦЕ ВІЙНА!

— О ні...

— СПРАВЖНЯ ВІЙНА!

— О ні...

— Я НЕ ПРОБАЧУ ЦЬОГО!

— Дуже о ні...

Через хвилину вона влетіла до головного холу.

І побачила натовп.

Величезний натовп.

Монстри.

Привиди.

Демони.

Скелети.

Усі зібралися навколо Павучої Королеви.

Яка стояла на столі.

Як генерал перед битвою.

— Що сталося?

— Подивись!

Павуча Королева сунула їй планшет.

Міра подивилася.

І побачила форум гравців.

Новий допис.

Заголовок:

"У кого найгірший дизайн серед босів?"

Нижче було голосування.

Перше місце.

Павуча Королева.

65%.

Настала тиша.

— О.

— О?!

— Це трохи неприємно.

— ТРОХИ?!

— Добре. Дуже неприємно.

— ВОНИ НАЗВАЛИ МОЇ ВІЇ ДИВНИМИ!

— Це жахливо.

— ВОНИ НАЗВАЛИ МОЮ СУКНЮ ШТОРОЮ!

— Це вже образа.

— ВОНИ НАПИСАЛИ, ЩО Я СХОЖА НА ПАВУКА!

Усі мовчали.

Навіть Демон Катастрофи.

Навіть Лорд Кошмарів.

Навіть Король Безголових.

— Але...

— НЕ КАЖИ ЦЬОГО!

— Ви ж...

— НЕ КАЖИ!

— Добре.

— Добре.

Павуча Королева важко дихала.

Потім рішуче підняла лапу.

— Я оголошую війну.

— Кому?

— Гравцям.

— Ні.

— Так.

— Ні.

— Так.

— Ні.

— Так.

— Ні.

— Гаразд, ні.

Вона зітхнула.

— Але мені потрібен новий образ.

— А.

— Найстрашніший.

— Ага.

— Найкрасивіший.

— Зрозуміло.

— Найефектніший.

— Так.

— Щоб усі пошкодували про свої слова.

Міра подивилася на неї.

Потім на форум.

Потім знову на неї.

І раптом сказала:

— Добре.

— Що?

— Зробимо.

— Справді?

— Так.

— Ти на моєму боці?

— Ні.

— Що?

— Я просто не хочу слухати про це ще місяць.

— Справедливо.

Наступні дві години перетворилися на хаос.

Абсолютний хаос.

Павуча Королева приміряла сукні.

Відмовлялася від суконь.

Повернулася до першої сукні.

Потім передумала.

Потім знову повернулася.

Потім захотіла плащ.

Потім передумала.

Потім захотіла корону.

Потім дві корони.

Потім три.

— Ви не можете носити три корони.

— Чому?

— Ви будете схожі на новорічну ялинку.

— О.

— Саме.

Нарешті образ був готовий.

Павуча Королева подивилася у дзеркало.

І завмерла.

У кімнаті стало тихо.

— Ну?

— Ну?

— Ну?!

— Ви прекрасні.

Павуча Королева кліпнула.

Потім ще раз.

І раптом усміхнулася.

Щиро.

Майже по-доброму.

— Дякую.

Міра моргнула.

Бо це був перший раз, коли вона бачила Павучу Королеву настільки щасливою.

І саме в цей момент у дверях з'явився Король Безголових.

— О.

— Що?

— Форум оновився.

— І?

— Тепер на першому місці я.

— ЩО?!

— Вони написали, що моя святкова голова виглядає дивно.

— ЦЕ ВІЙНА!

— Знову?

— ЗНОВУ!

І весь Відділ Жаху дружно застогнав.

Бо всі вже знали.

Наступний тиждень буде дуже довгим.