Розділ 2

Проблема з головою

Першою думкою Міри було звільнення.

Другою — втеча.

Третьою — можливо, вона все ще спить.

На жаль, жоден із варіантів не працював.

— Отже, — сказала вона, дивлячись на Короля Безголових. — У вас сім голів.

— Так.

— І ви загубили одну.

— Так.

— Святкову.

— Найкращу святкову.

— А зараз у вас через дві години рейд.

— Через годину сорок сім хвилин.

— Ви рахуєте?

— Я професіонал.

Голова на столику гордо кивнула.

Міра потерла перенісся.

Павуча Королева вже нервово ходила кімнатою.

Точніше, бігала.

Точніше, носилася зі швидкістю катастрофи.

— Мої вії!

— Ми вже зрозуміли.

— Вони зникли!

— Ми теж уже зрозуміли.

— Вони були обмеженою серією!

— Це теж уже зрозуміли.

— Ви не розумієте масштабу трагедії!

— На жаль, починаю розуміти.

У двері хтось постукав.

Потім ще раз.

І ще.

Після чого двері відчинилися.

Усередину зазирнув привид у формі кур'єра.

— Доставка.

— Для кого?

— Для Короля Безголових.

— Це я.

— Підпис тут.

Король Безголових підписав документи.

Привид передав йому коробку.

І пішов.

Міра дивилася.

Павуча Королева дивилася.

Голова дивилася.

Король відкрив коробку.

Усередині лежала ще одна голова.

— О.

— ...

— ...

— ...

— Це нормально? — обережно запитала Міра.

— Так.

— Ви замовляєте голови доставкою?

— Іноді.

— Іноді?!

— Якщо знижка хороша.

Міра зрозуміла, що її мозок поступово відмовляється працювати.

Нова голова відкрила очі.

Подивилася навколо.

Позіхнула.

І сказала:

— Який сьогодні день?

— Вівторок.

— Ненавиджу вівторки.

— Усі ненавидять.

— Справедливо.

Павуча Королева раптом застигла.

— Стоп.

— Що?

— Стоп.

— Що?

— СТОП.

Усі мовчали.

— А якщо...

— Якщо що?

— Якщо моя коробка прийшла до тебе?

Кімната завмерла.

Король Безголових повільно подивився на коробку.

Потім на Павучу Королеву.

Потім знову на коробку.

— Ні.

— Так.

— Ні.

— Так.

— Ні.

— Так.

Вони одночасно кинулися до пакувального листа.

Міра заглянула через плече.

І побачила напис:

Одержувач: Павуча Королева

Настала тиша.

Повна.

Абсолютна.

Потім Павуча Королева відкрила коробку повністю.

Під новою головою лежала ще одна коробочка.

З написом:

"Накладні вії преміум-класу. Не згинати."

— Я ЗНАЛА!

— О.

— ТИ ВКРАВ МОЇ ВІЇ!

— Я НЕ ЗНАВ!

— ТИ ВКРАВ МОЇ ВІЇ!

— МЕНІ ПРИСЛАЛИ ЇХ ПОШТОЮ!

— ЦЕ НЕ ВИПРАВДАННЯ!

Почалася сварка.

Міра мовчки спостерігала.

Минуло лише пів години з початку її першого робочого дня.

Лише.

Пів.

Години.

І вже:

одна загублена голова;

дві знайдені голови;

одна доставка;

одна криза через вії;

і одна Павуча Королева на межі нервового зриву.

— Я хочу додому.

— Усі хочуть додому, — зітхнула нова голова.

— Навіть ви?

— Особливо я.

У цей момент по всій будівлі пролунав дзвінок.

Дзінь.

Дзінь.

Дзінь.

Після чого механічний голос повідомив:

— Увага. До початку рейду Короля Безголових залишилася одна година.

— ЩО?!

Король підскочив.

Усі його голови підскочили разом із ним.

— Я ще не готовий!

— У вас година.

— Мій плащ не випрасуваний!

— У вас година.

— Корона брудна!

— У вас година.

— Я не знайшов святкову голову!

У двері знову постукали.

У кімнату зазирнув скелет із відділу кадрів.

— Знайшли.

— Що?

— Святкову голову.

— ДЕ?!

— У бухгалтерії.

— ЧОМУ ВОНА БУЛА В БУХГАЛТЕРІЇ?!

— Хотіла здати звіт.

Настала тиша.

Міра повільно опустилася на стілець.

Потім подивилася у стелю.

І вперше за цей день щиро засміялася.

Можливо...

Можливо ця робота була не такою вже й поганою.