Минає кілька миттєвостей, проте ніхто не поспішає відчиняти мені двері. Почекавши, трохи натиснула повторно, проте так само тиша. Що це означає? Прислухалася, з квартири взагалі не долинало жодного звуку, що дивно. Подумавши – знову натиснула на дзвінок і коли й цього разу мені ніхто не відчинив, я набрала номер сестри.
— Алло?
— Привіт, слухай, а ти де? Я стою перед твоїми дверима, а вдома нікого. — у відповідь тиша, що розбавляється лише шумом на фоні.
— В сенсі, перед дверима? — здивовано питає сестра.
— Ну, ти сама казала, що дуже розстроєна, що цей Новий рік ми проведемо у розлуці. Я вирішила зробити тобі сюрприз та приїхала. — тяжке зітхання з того боку спонукає мене насторожитися.
— Катю. Я не вдома. — ніби повідомляючи мені таємницю, каже вона.
— Це я вже зрозуміла. Ти коли повернешся?
— Через два тижні. — впалим голосом відповідають.
— В сенсі? Що ти маєш на увазі?
— Катю. Розумієш, я не сварилася з чоловіком. — запинаючись почала вона пояснення. — Навпаки. Ми з ним кілька годин тому поїхали у відпустку. Він купив путівки на гірськолижний курорт, а мені нічого не сказав. І коли я дізналася – їх уже не можна було здати й…
— І ти збрехала мені, щоб не приїжджати на Новий рік. — спокійно закінчила я.
Сестра з того боку трубки заскиглила, а мене глушила образа. Було боляче від зради найріднішої людини. Вона ніколи мені не брехала. В нас на це було табу. А вона…
— Ти могла мені розповісти. — хрипким, надривним голосом простогнала я. — Я б зрозуміла.
— Але ти так любиш, наш спільний Новий рік, що я побоялася… — хлюпала носом сестра.
— А збрехати мені не побоялася. — збрехала і поїхала. Та і я не краща. Зібралася та приїхала. Ще й без попередження. Все ж таки треба було їй зателефонувати, коли я погодилася на ідею духу. Або хоча б коли сідала в поїзд. Так би не залишилася у чужому місті без ночівлі у Новий рік.
— Вибач. — заридала вона ще гірше. — Пробач, будь ласка, я більше так не буду.
— Не будеш. — підтвердила я. — Не будеш мені брехати й довірятимеш мені. Сестричко, ти остання і найрідніша для мене людина. Звичайно, я люблю зустрічати з тобою Новий рік, але це не означає, що я не захочу тебе зрозуміти. Твоє щастя мені важливіше за свято. І наступного разу, якщо ти захочеш – то просто відмовся і не вигадуй виправдань.
— Добре.
— От і відмінно. — усміхнулася я. — Добре, давай. Мені на вокзал тепер потрібно, може, ще залишилися квитки на поїзд.
— Стривай. — вигукнула співрозмовниця. — Я коли виїжджала, ключі від квартири сусідові віддала, щоб він квіти поливав. Забери в нього ключі та залишайся.
Усміхнулася.
— Дякую. Гарного відпочинку. — і відключилася.
Підійшовши до протилежних дверей, зателефонувала в дзвінок. У відповідь із глибини квартири почувся грім і приглушена лайка. Вирішивши відразу сказати, що потрібно, щоб переді мною не зачинили двері, я випалила як тільки мені відчинили:
— Вітаю. Я сестра вашої сусідки, вона сказала, що ключі віддала вам. Чи не могли б Ви мені їх повернути. — і завмерла, дивлячись на свої чоботи.
— Катруся. — здригнулася від голосу, що пролунав, і різко підняла очі на сусіда.
— Єгор. — розгублено відповіла.
— Їхала до сестри, а сестра поїхала. — посміхнувся той.
— Так. — не вірячи своєму щастю, відповідаю у відповідь. Той, про кого думала цілий день, той, хто викликає тепле почуття всередині, зараз стоїть навпроти. — Вийшло несподівано.
— І тепер, ти зустрічатимеш Новий рік одна. — він стверджував, а не питав, але я все одно кивнула:
— Одна.
— Тоді зустрічай його зі мною. — я вп'ялася в чоловіка здивованим поглядом. — Ти мені винна бажання, пам'ятаєш? Моє бажання – зустрінь Новий рік зі мною. Правда, у мене немає ялинки й чогось на стіл, але випити точно знайду.
— У мене є ялинка і мандарини.
— Отже, вирішено. — посміхнувся він і притягнув мене до себе поцілував. Він цілував наполегливо, не залишаючи шляхів відступу, але не намагаючись мені нашкодити. Я відповідала йому з тим самим інтузіазмом. Це було палко, пристрасно, бажано. — Я мріяв про це цілий день.
— У Новий рік дива трапляються. — видихнула у відповідь, хоча хотіла сказати, що в Новий рік трапляються ласки. Мишко все знав із самого початку, знав поганець і підштовхував мене до дій, а коли треба – затримуючи, щоб сестра встигла поїхати. Хто б міг подумати, що ласка на Новий рік подарує мені таке щастя, як кохання?
#5951 в Любовні романи
#1429 в Короткий любовний роман
#2740 в Фентезі
#703 в Міське фентезі
Відредаговано: 22.12.2023