Бажання

Чоловік не став одразу підриватися з місця і вибачатися, навпаки він посміхнувся. Перенісши центр тяжіння на руку, що спирається на стіну, він поправив моє волосся, яке впало мені на обличчя і тільки після того, як ні в чому не бувало він вирівнявся на ноги.

— Так, із чаєм було б не так приємно. — Він усміхнувся, а я відчула до щок приливає кров. Це було так безсоромно і бентежно. — Вмієш грати в карти?

— Що? — не відразу зрозуміла я. — Карти?

— Ну, давай вип'ємо чаю і зіграємо в карти, як я розумію тобі не спитися. Мені теж, тому пропоную чаювання з краєвидом та гру, ну припустимо на бажання. — він сів на своє місце, і я раптом згадала маленького шкідника. Ну Мишко, ну подружив! Цікаво, а з духу можна зробити кожушок?

— Бажання ... — протягнула задумливо і посміхнулася. Чомусь згадалися веселі дні в гуртожитку, як ми величезною компанією збиралися і грали в карти та настільні ігри. Я ніколи не могла виграти, але щоразу вступала в бій, ніби від цього залежить моє життя.

— Ну, так?

— А давай. — сама не помітила, як перейшла на «ти», але все ж таки він перший почав, коли пропонував. — Що за бажання?

— Ні, ну так не цікаво. Давай спершу зіграємо, а потім придумаємо. Нічого непристойного, але щось цікаве. — він просто як справжнісінький змовник підняв свій кухоль і примружився. Я не стала чинити опір, на колінах переповзла по ближче до столика і взявши свій кухоль стукнула по його.

— Іде. — хіхікнула. — Граємо три гри, хто перемагає – загадує бажання.

— Ну, тримайся. — усміхнувся він і діставши карти з сумки почав тасувати.

Перша гра знадобилася для того, щоб згадати як грати й приловчитися. Я кусала губи, коли він викидав карту і тихо заклинала, щоб він забрав колоду, а не я. Вирішивши надати собі ще більший стимул – запропонувала:

— А давай у цих трьох іграх, окрім бажання, той, хто програв, отримує щелбан? — тепер була моя черга мружитися. Я собі нагадувала циганку з задерикувато блискучими очима, що прикривається віялом з карт і тихенько хихотіла, підбиваючи чоловіка на маленьку авантюру.

— Хочеш мене побити? — не ховаючись, засміявся, закидаючи голову назад. — Чи в нетерпінні мені програти й отримати самій?

— Програти? — погрозливо прошипіла я і хихотіла як та дитина викидуя карту, перекриваючи її паралельно обіцяючи. — Ти страждатимеш.

На жаль, першу гру я так і не виграла, Єгор переміг із розривом у дві карти. Це було не прикро, навпаки ще більше будило азарт і хотілося перемогти. Щелбан був зовсім не болючим, видно, чоловік вирішив пошкодувати мене. Даремно. Я його шкодувати не збираюся!

І так і сталося, друга гра була за мною. Весело потираючи руки під його поблажливий погляд, потяглася і відважила супутникові смачний щелбан. Треба віддати йому належне, він витримав стоїчно, хоча на його лобі тут же з'явилася червона цятка. Мені аж якось соромно стало, він мене пошкодував, а я так лупнула. Гаразд, наступного разу битиму ніжно.

Остання гра затяглася, вже випивши весь чай, який на якийсь час допоміг підбадьоритися більше не діяв і тепер тягнуло в сон. Розмови про відпочинок та друзів у студентські роки допомагали не засипати, проте ця гра була без хіхікань як у першій, і без запеклої спраги перемогти як у другу. Остання гра була схожа на монолог, який перебував у картах. Коли в мене залишалася одна карта і був хід Єгора я вся підібралася молячись, щоб мені пощастило. Хотілося загадати дуже сміливе бажання. Що б чоловік був моїм супутником у сестри новорічної ночі. Не хотілося просто розлучатися, доля чи ні, а співрозмовник він приємний. Хотілося більше провести з ним часу і дізнатися, як же він у дитинстві виховував своїх ротвейлерів про яких згадував, хотілося взагалі дізнатися про нього більше. Але всі мої "хотілося" розбилися об карту іншої масті з королем на ній.

Невіра та розчарування. Це було прикро. Бути так близько до перемоги та програти з останньою картою в руках. Піднявши на нього погляд із сумом здалася:

— Загадуй.

— Що мені загадати? М? Є ідеї? — коли я тільки хотіла запропонувати подумати з фантазією, у нього пілікнув телефон і він відволікся. — Вибач, це по роботі. Я зараз.

Кивнула і переможець, затягуючи з винесенням вироку, вийшов з купе.

Єгор:

Коли він повернувся, його нова знайома спала, поклавши голову на схрещені руки. Навпроти неї лежала акуратно зібрана колода карт і дві порожні чашки. Він посміхнувся, розуміючи, що все-таки залишиться без бажання. Хоча йому так хотілося запропонувати їй зустрітися після, якщо вони вже їдуть в одне місто. Але замість того, щоб загадувати бажання, він уклав дівчину нормально та накрив її ковдрою. Вона не прокинулася, пробурчала тільки щось крізь сон і, підклавши руку під голову, солодко засопіла.