Рідня

За час моєї відсутності багато чого змінилося. Загиблі й свої, й вороги були зібрані. Я почала перераховувати наших, тому мене не відразу і помітили.

Посередині галявини, знову палало багаття. Біля нього зібралися вцілілі та гості. Трохи у стороні були пов'язані бранці. А от гості мене здивували. І коли вони прибули? Мене не було видно в хаосі запахів і подій. Я стояла в тіні дерев і під покровом ночі, спостерігаючи.

Плече нещадно боліло, та я намагалася не звертати на нього уваги. Бо тій жінці, яку я жорстоко вбила було гірше, аніж мені. Мене мучила совість, роз’їдала з середини. Чи могла я залишити їй життя? Чи в іншому випадку я б була на її місці? Я вже ніколи не дізнаюся того. Одне знаю точно, що якби мені довелося вибирати, то я зробила б теж саме знову, без вагань.

-Я точно кажу! -Викрикнув чоловік з новоприбулих.

В очі впало щось знайоме. Хто він? Я вийшла з темряви й підійшла ближче. Він вихопив мою постать і здивовані очі заніміли на мені.

-Княже? -Він розгублено подивився на Даріна Скагера.
-А так, Джаре, зовсім забув. Ларіє, підійди.

Я йшла до вогнища. Той, кого князь називав Джаром, здивовано оглядав мене з ніг до голови, князь же хитро посміхався. Я почувалася маленькою тваринкою, якоюсь дивиною, яку пришли усі розглядувати й дивуватися, що таке диво з’явилося на світ.

-Ларіє, це Джаред Сатарі, твій брат по батьку.
-Що?! -Хлопець підхопився на ноги,- не може бути.
-Може, Джаре, може. Я думаю, що побачивши її ти вже зрозумів, що може. Сьогодні ця дівчинка врятувала мені життя. Ракель би вбила мене, підло зі спини. А ця мужня дівчинка врятувала мою спину. Не знаю, що ти зараз надумаєш своїми мізками, та відразу попереджу, в образу її не дам.

Очі мого брата горіли злістю, образою і купою усього, чого я не змогла розгадати. Він просто мовчки сів на своє місце і мовчки стріляв на мене гнівними поглядами.

Тим часом розмова розгоралася і суперечки ставали дедалі голосніше. З усього сказаного я зрозуміла, що нападників князь знає. І тепер здогадується, хто зрадник. Левиця - Ракель, яка мітила на місце княгині, а дізнавшись про Агнесу, вирішила поспішити. Тепер князь віддавав наказ моєму брату повернутися і взяти під варту її батька і брата, і ще кількох осіб, яких я не знала. Слухала неуважно і з кожним словом, голоси віддалялися, неначе я йду далі від вогнища. Зненацька зовсім стемніло, чи то багаття затихло. Ноги підкосилися і я зрозуміла, що падаю.

-Ларія! -Почула я голос брата.
"В мене брат є?", - Останнє, що промайнуло.

-Коли на неї дивишся, то дивуєшся, як вона така тендітна і вишукана, може бути такою бойовою і сміливою, -почула голос Мета.
-З нею все буде добре? -Турбувався Джаред. Невже і справді переживає?
-Вона дволика, Джареде. Все буде добре. Рана вже затягується. А якби вона ще не приховувала її, то взагалі усе було б простіше.
-Ракель хоч і кішка, та вона по життю отруйна зміюка, в неї й слина отруйна,- злився Джар, -була.
-Мені здалося, що ти не задоволений її існуванням,- іронічно промовив князь.
-Дядьку, ти знущаєшся? Як я мав реагувати? Ти чекав, що я почну стрибати від щастя? Батько десь нагуляв доньку, про яку я вперше чую. Зрадив матір, нас з Джаріною! Звісно, що я злився! А вона гарненька, -дуже розчулено, -копія батько. Навіть ми на нього так не схожі. Добре що ти її знайшов. А якщо все, що ти про неї розповів правда, то дісталося ж їй. Батьку не має прощення, що покинув її.
-У вас ще буде час поспілкуватися. Повертайся у столицю і розберись там. -Віддав наказ князь.

Двері рипнули й хлопнули, зачиняючись. Пішов. Я знову забулася в тривожному сні.

Снився мені брат, який просив видужувати швидше, князь, який сперечався зі своїм другом, Рохан з тіткою Розою і койоти, які вже плили на кораблі в сторону Гаруну. Сестра, яка просила вибачення і Митько, який вже став сильним чаклуном і розповідав, що позбудеться усіх моїх ворогів.

Прокинулася різко. Просто сіла на ліжку й огледілася. Як я тут опинилася? На стільці біля мене спала дівчина. Я її потрусила за плече і вона злякано з просоння, не розуміючи, що відбувається, кліпала очима.

-Ой, пані, Слава Богові, ви прокинулися. Я зараз,- вона вибігла з кімнати, а через кілька хвилин увійшов Мет.

-Ну привіт, красуня. Як почуваєшся?
-Наче непогано. Як ми тут опинилися і скільки я так пролежала? -Запитала те, що найбільше мене турбувало.
-Це найближчий постоялий двір з лікарем в селі. Тебе Дарін привіз сюди, тут вже два дні. -Дивиться на мене і посміхається, -Чому не сказала, що поранена? Можна було уникнути усього цього. Вже б були в столиці.
-Вибач,- стало ніяково, що я усіх затримую.
-Ні-ні-ні, тобі не варто просити вибачення. Я хочу подякувати тобі за друга. Ти дуже смілива. Якби не ти, то, можливо, його б не було серед живих. Тож сама розумієш.
-Розкажи про напад.
-Та що розповідати. У князя є вороги, є ті, хто хоче влади. Зміюка Ракель теж хотіла. Вона довго чекала на взаємність Даріна. Вона з дуже поважного і сильного роду. Колись її предки були князями. Усі чомусь думали, що саме з нею буде домовленість про шлюб. Відразу скажу, що князь був проти,- і так уважно на мене поглянув, неначе мені це про щось повинно говорити,- та вона не покидала надію. А тут просочилась інформація, що князь особисто відправився до Славіїї за Агнесою Шегон. А також, що він збирається на ній одружитися. Звичайно, цього не можна було допустити, тим паче коли вороги зрозуміли, що Агнеса - Зряча. Це б дало величезну перевагу Скагеру і княже місце закріпилося б за ним надовго. Тому вирішили не чекати його повернення. Якби Даріна не стало і навіть не було спадкоємців, яких можна викликати на бій, то князем би став імовірніше брат Ракель. Тому сама розумієш.
-А мій брат?
-Джаред? Хороший хлопець,- посміхнувся своїм думкам Мет, -він прискакав на допомогу і попередити про змову. Ларій щось провідав і відправив. Дуже здивувався, коли тебе побачив. Ти вже на нього не ображайся, він звикне, що в нього ще є сестра. Вже усвідомив. Князь відправив його зі справами до Кубілє.
-А князь?
-Поки ще тут, зайнятий підступними планами, -гогоче так, що і я посміхнулась. -Як ти до нього відносишся?
-До кого? -Спочатку не зрозуміла, -До князя? Нормально.
-Він тобі подобається?
-До чого такі питання?