Розділ 31. Нещасний випадок

Хоча Адольф за вчорашній день стільки всього пережив, він все одно пробирався крізь темряву до будинку Іларіона. Подивившись на годинник, на якому показувався час "05:21", Адольф почав іти швидше. Сьогодні у нього буде насичений день…

Пройшовши тихо та непомітно коридор, Адольф попрямував до підвалу. Зайшовши у нього, він ввів пароль "09 12 2005" на дверях, що вели до складу. Коли двері відчинилися, Адольф знову ж здивувався кількості винаходів у Іларіона. Тепер вони хоча б розташовані набагато привабливіше, після того злощасного викрадення організацією "Надія".

— Давай, Адольфе, швидко забери кілька винаходів і біжи звідси, поки Іларіон не прокинувся, — сказав Адольф сам собі.

Можливо, вам цікаво для чого Адольфу винаходи. Але, якщо у вас не пам'ять в один розділ, то пам'ятаєте те, що сказав Шерлок. Якщо Адольф не зможе сьогодні зупинити "Надію", то йому навіть страшно уявляти, що організація злодіїв зробить з Іларіоном. Тому треба діяти ще спозарання, коли вони не очікуватимуть. Ну і звичайно, він аж ніяк не впорається без Іларіонових винаходів.

Пройшовши більшу частину коробок з категорії "Небезпечні", Адольф знайшов те, що шукав. Він дивився на коробку з написом "Спалювачі", яка знаходилась на найвищій поличці. Адольф дуже добре пам'ятає, як він, рятуючи Іларіона, брав звідти винахід "2372° за Фаренгейтом". Цей пристрій може знадобитися йому й зараз. Щоб його дістати, Адольф узяв табуретку, на яку він став. Ледве дотягуючись до коробки, він все ж таки зміг її підсунути до краю. Тримаючи на волосинках ту коробку, Адольф навіть не думав, що з того часу коробка може погладшати на 10 кілограмів.

— Скільки він тих нових спалювачів понастворював!?

На жаль, Адольф не зміг втримати коробку, тому вона впала на землю. До неї приєднатися хотів і Адольф, який втратив рівновагу, але він встиг схопитися за полицю. Щоб ви знали, як могли б піти наступні події, якби доооовгий стелаж не був би прикручений до стіни. А стоп, ви ж знатимете, бо він виявився не прикрученим, через це Адольф разом зі стелажем упали на землю…

Іларіон лежав на ліжку та просто дивився на стелю.

— Та що ж то за безсоння таке? Годинку лише поспав і все! Скільки ж то годин? — Іларіон подивився на електронний годинник, що знаходиться на тумбі біля ліжка. — Тільки но 05:39, ну чому ж ти не можеш заснути, Іларіоне? Можливо, вже встиг виспатися на рік вперед, коли був непритомний. Та все ж, це аж ніяк не скасовує графік! Треба порахувати овечок, слоненят та й інших звірів, — Іларіон заплющив очі. — Одна вівця. Два слони. Три бенгальські тигри. Чотири тапіри. П'ять кільцеподібних восьминогів. Шість комарів, що переносять малярію…

І тільки но Іларіон почав засинати, як почувся дуже голосний звук, що був схожий на падіння чогось великого.

— Що там відбувається!?

Захарович швидко піднявся з ліжка та побіг дивитися, що сталося. Спочатку він побіг оглядати кухню, нічого незвичного не побачивши, Іларіон вийшов у коридор. Доходячи до ванної кімнати, із підвалу донісся чийсь голос:

— Та щоб мене качка копнула! Що мені з цим робити!?

Іларіон зрозумів одне: хтось зараз знаходиться у нього в підвалі. Взявши кухонного ножа, він обережно підходив все ближче й ближче. Коли Іларіон зайшов всередину, він почув болісне зітхання за дверима складу. "Хтось знову хоче вкрасти мої винаходи!" — подумав Іларіон.

Захарович не хотів знову втратити винаходи, бо їх знову прийдеться сортувати, коли він їх поверне. Тому Іларіон без роздумів увійшов на склад. Картина, яку він побачив, повергла його в шок: весь стелаж із написом "Небезпечні" упав на землю. Усюди валялися коробки, деякі винаходи із категорії "Небезпечні" були цілі, а деякі розтрощені вщент.

— Що тут збіса сталося!? — Іларіон вже давно не був такий злий. Це ж скільки винаходів було знищено, ще й ті, якими Іларіон дорожив найбільше!

— Іларіоне, я тобі все поясню, — з під завали коробок вибрався Адольф. Він підняв стелаж, щоб змогти дістати ногу, яка, очевидно, була покалічена.

— Ти... Ти... — хоча скільки Іларіон б'ється проти Адольфа, Захарович такої підлості від нього не очікував. — Ах ти ж бісів виродок!

— Заспокойся! Я тобі зараз все поясню.

— Не потрібні мені твої пояснення! Який же я дурень! Хіба я для цього зламував "Задобрювач 007", щоб потім ти прийшов і знищив всю мою важку працю, яку я створював роками!?

— Іларіоне, мені просто були потрібні твої винаходи, щоб…

— Заткнись! — Іларіон не хотів його слухати. — Ти в мене за це заплатиш!

Іларіон в поривах гніву підняв перший-ліпший винахід, що був схожий на пістолет, із землі, та вистрілив ним в Адольфа. На жаль, Адольф не міг ухилитися від лазера, через зламану ногу. Після влучання, він почав розпадатися на молекули, поки від нього нічого не залишилося.

— Що я зробив…