Розділ 21. Лист

Далі наступні події пройшли аж занадто швидко: Альчеста, після палкої істерики та гамірного поцілунку, вирішила покласти на все великий та гнітючий цвях. Вона відпустила наших героїв, не забувши віддати їм усі винаходи, бо все ж ще має якісь почуття до Іларіона. Але це не саме головне, нарешті, після довгої розлуки, Іларіон зі Степаном знову разом!

Альчеста вирішила податися в якесь тихе місце, якомога далі від організації злодіїв, гамору й Іларіона. Хоча це не зовсім так, вона все ж таки продиктувала свій номер телефону нашим героям, щоб, коли Альчеста буде готова, стати друзями, і не більше. Вона як таких справжніх друзів не мала. В дитинстві в неї були тільки родичі, в школі — однокласники, а в "Надії" — підлеглі. Тому їй було легко покинути всіх злодіїв, нічого їм не сказавши, та поїхати геть на острів Тваймаст.

А от наші герої забрали свої винаходи та подалися додому разом зі Степаном. Покидавши "Надію", Іларіон не забув попросити вибачення перед Альчестою ще зо двісті разів. До речі, винаходи везла та ж машина і ті ж вантажники, що і їх забирали (Адольф дуже добре познущався з хамовитого вантажника. Він заставляв його переносити одну коробку з місця на місце, бо той нібито виставляв їх не по фен-шую). Після такого вдалого та виснажливого дня, наші герої одразу ж полягали спати в Іларіоновому домі. Захарович спав на своєму ліжку, обнімаючи Степана, а Адольф спав на дивані. 

На наступний же день вони відривалися по повній! І не дивно, бо Іларіон піднявся у своїх же очах. Вірніше, його прилади піднялися. Він раніше й не думав, що за допомогою своїх винаходів зможе розгромити штаб-квартиру злодіїв. Звичайно, Іларіон не сам це зробив, а разом з Адольфом, але все одно ж це просто неперевершено!

Після веселого святкування перемоги, наші герої наступний тиждень знову ж раділи перемозі, але вже не так сильно. Було якось комічно, що, хоча Іларіон хотів врятувати свого "єдиного" друга Степана, Захарович згадував про ведмедика тільки увечері, коли лягав спати. 

Цілий тиждень Іларіон з Адольфом влаштовували пікнік, ходили в парк розваг, грали волейбол і таке інше. Але кожного дня Іларіону ставало все гірше на душі, бо він розумів, що Адольф такий добрий до нього лиш тому, що він під дією "Задобрювача 007". Іларіон просто користувався життям Адольфа, а це не круто. І на додачу, Захарович припинив створювати нові винаходи, бо немає для кого старатись, Адольф же їх не зламає. Тому Іларіон, лежачи вночі на ліжку та намагаючись заснути, вирішив завтра зранку зламати "Задобрювач 007", щоб Адольф знову ж став самим собою.

На наступний день Іларіону постукали у двері, коли він ще спав. Захарович прокинувся та пішов до дверей, відчинивши їх, він побачив перед собою зовсім молодого хлопця з довгим та білявим волоссям.

— Доброго ранку вам! — сказав радісно хлопець.

— Доброго, — Іларіон був сонним.

— Вам передали лист, — хлопець передав його Захаровичу.

— Від кого? — Іларіон не очікував, що хоча б колись отримає будь-якого листа. Навіщо вони, якщо зараз є інтернет?

— Сказали, що вся необхідна вам інформація знаходиться всередині листа.

— Ясно, я маю за нього щось заплатити?

— Ні-ні-ні, — хлопець похитав головою. — Ви нічого не повинні платити, все оплачено.

— Добре. — Іларіон взяв зі столу гаманець та дістав звідти двісті українських гривень. — Тримай, хлопче, витрати їх на свій розвиток.

— Дуже вам дякую! — юнак повеселішав. — Гарного вам дня!

— І тобі!

Іларіон залишився на самоті з листом. Захарович почав читати:

Іларіоне Захаровичу,

Вас запрошено на з'їзд винахідників України! Нас дуже вразили ваші вміння, які ми запримітили, коли ви билися проти злодіїв, що знаходяться в "Штаб-квартирі "Надія", яка є сховком найлютіших злодіїв у всьому Наштайні. Без стуку не заходити!". Тому ми чекаємо вас на острові Тваймаст! А також ви можете приїхати на з'їзд разом з другом!

З повагою, БОВДУР (Безкрайня Організація Винахідників-Драматургів Української Роботизації)

Детальніше про час та місце ви дізнаєтесь на зворотній стороні листа. Все оплачено!

— Цікаво, — Іларіон такого точно не очікував. — Як вони дізналися про події в "Надії"?

Захарович не думав, що хтось може дізнатися про той його з Адольфом рейд на штаб-квартиру. Можливо, про це все розповіли злодії, але навіщо їм таке робити? Іларіон цього не розумів, але знав точно, що він стає потроху відомим. Йому таке подобалося, як і подобалося те, що можна приїхати разом з другом.

— Ну що ж, Адольфе, спочатку поїдемо на з'їзд винахідників, а тільки потім я знищу "Задобрювач 007".