Розділ 18. Біографія Степана

Іларіон з Адольфом так спішили, що навіть переключилися з простої ходи на швидку. Залишилося ще трохи до цілі.

Іларіон думав про Степана. Захарович більше хоче повернути свого ведмедика, ніж винаходи. Він зможе змайструвати ще сотні таких, а Степан тільки один. Ви, можливо, хочете спитати: "Чому Іларіону так дорогоцінний якийсь плюшевий ведмедик?" Для того, щоб це зрозуміти, потрібно розповісти вам про Степана більше.

Бандак Степан Васильович був вироблений у Харківському заводі "Мрія". Свої дитячі роки (кілька днів) він подорожував Україною — від Харкова до Львова, від Львова до Полтави, від Полтави до Наштайну. Тобто, він відвідав більше міст, ніж я. У Наштайні Степан потрапив у руки одного добропорядного дядька, який мав свою лавку на ярмарку. Наш ведмедик сидів серед інших призів, що чекають свою людину. Степан також очікував того, хто зможе збити усіх качечок та як приз його забере.

Одного жовтневого дня, Степан побачив люблячу пару, що пильно дивилася на нього. Вони були запальні та закохані. Дівчина захотіла, щоб її хлопець дістав Степана для неї. По ній було видно, що вона вагітна. Закоханий хлопець виконав забаганку своєї коханої, хоча на це пішло багато спроб та взагалі це не він збив тих качечок, а його дівчина, але ми це будемо замовчувати, бо в нас все ж таки патріархат. Нарешті Степан отримав те, що мріяв. Як виявилося потім, цю люблячу пару звати Олена та Петро.

Наступна стадія життя Степана пройшла доволі нудно. Він стояв на полиці разом з іншими іграшками: крокодилом Дантесом, ведмедем Арнольдом, цуциком Єлизаветою, тапіром Марксизмом та метеликом Поліною. Інколи повз нього пробігав хлопчик, якого звати Остап, але та дитина не була зацікавлена Бандаком Степаном Васильовичем.

Але раптом все змінилося, сидячи біля своїх друзів, Степан почув крик Олени. Вона кричала, що народжує. Потім Олена разом з Петром кудись поїхали. А Остапа залишили на якусь бабусю. Їх не було кілька днів. Але потім Петро прийшов додому, тримаючи на руках немовля. Він був заплаканий, Петро щось сказав бабусі від чого та почала плакати теж. На Остапове питання: "Де мама?". Петро сказав, що вона поїхала на відпочинок. 

Степан, після такої події, змінив місце перебування. Тепер він був разом із немовлям у колисці, якого, до речі, звати Іларіон. Степану потім стало відомо, що Олена насправді нікуди не їхала, а попросту померла в лікарні. Спочатку нашому ведмедику було спокійно біля Іларіона, але потім почався жах. Та дитина його смоктала, кидала, знову смоктала. Це продовжувалося довго. Потім дитина підросла, Іларіон почав розповідати все Степану. Вони стали найкращими друзями. Степан був для Іларіона згадкою про свою маму, яку він ніколи не бачив.

Так і проходило життя Степана разом з Іларіоном. Вони разом переросли дитинство, підлітковий вік, смерть Остапа, переїзд, і навіть у віці тридцяти з гаком років, Іларіон не покидав Степана. Не дивно, що й зараз Іларіон хоче його повернути. Він же ж друг дитинства і згадка про маму. 

Іларіон так заглибився у свої думки, що й не помітив, як вони з Адольфом прибігли до своєї цілі. Перед ними знаходилась багатоповерхівка, від якої віяло злим духом. Маячок показував, що Степан знаходиться всередині цієї будівлі. Дуже уважно розглядаючи споруду, Іларіон сказав:

— Ну от, ми прийшли.