Розділ 17. План дій

Наступний день Іларіон був дуже зайнятий, бо він безперестанку створював винаходи. Тому й не дивно, що Захарович увечері приповз стомлений до ліжка і вже хотів лягати спати. Та у нього залишилася ще одна справа — подзвонити Адольфу. Іларіон гадав, що, можливо, він уже не сердиться. Тому Захарович подзвонив: перший гудок, другий, третій… Адольф так і не відповів.

— Можливо, він ще ображається, — сказав Іларіон. Він уже потроху засинав. — Нічого страшного, бо у мене ще залишилося два плани дій: або продертися до Адольфа в його дім та вистрілити в нього "Задобрювачем 007", або самому все зробити. Чесно кажучи, перший варіант мені більш імпонує.

Іларіон заснув, але ненадовго. Після десяти хвилин сну, задзвенів його телефон. Він уже хотів проклинати того, хто до нього дзвонив, але виявилося, що телефонував Адольф. Іларіон здивувався та відповів на виклик.

— Адольфе, це ти? — Захарович ще не до кінця вірив, що це може бути він.

— Звичайно! А ти когось іншого чекав? — від голосу Адольфа відлунювала бадьорість.

— Ні-ні-ні! — Іларіон трішки повеселішав.

— Що ти хотів?

— Тобі не важко завтра зранку підійти до мене?

— Ти хочеш, щоб я прийшов до тебе? Ти ж мене вчора вигнав, а сьогодні вже запрошуєш до себе! — Адольф не розумів Іларіонову логіку.

— Я хочу тобі розповісти свій план повернення моїх винаходів.

— Розповідай!

— Що? — Іларіон трішки рознервувався.

— Ти сонний? Кажу, щоб розповідав швидше, бо вже через дві години буду лягати спати.

— Я не зможу по телефону. Прийди завтра зранку до мене, і я розповім.

— Я тобі допомагати не буду!

— Тільки вислухаєш мій план і все. Так що, прийдеш?

— Прийду, все одно в житті нічого цікавого не відбувається, з цікавого тільки ти.

— Я не зрозумів, — Іларіон почервонів.

— Якщо не зрозумів, то воно тобі не треба.

— Добре. Значить, до зустрічі!

— Бувай!

Після телефонної розмови, Іларіон відразу ж заснув.

Іларіон прокинувся від того, що хтось сидів біля нього. Розплющивши очі, Захарович побачив перед собою Адольфа.

— Що ти тут робиш!? — крикнув Іларіон.

— Так ти ж мене сам покликав!

— Але ж чого ти так рано прийшов!?

— Десять годин — рано?

— Вже десята?

— Так! Я ж тобі щойно це сказав.

— Щось я довго спав, — Іларіон став з ліжка та сказав: — Ходімо на кухню! Буду свій план розповідати.

Вони пішли. Адольф сів за стіл, а Іларіон набрав у чайник воду та увімкнув його.

— Чай будеш? — запитав Іларіон.

— Буду, — коротко та лаконічно відповів Адольф.

Поки чайник не закипів, вони нічого не казали. Але, коли Іларіон поставив на стіл чашки з чаєм, Адольф запитав:

— Так в чому ж полягає твій план?

— Я знаходжу по GPS свої винаходи й Степана, забираю їх і йду додому.

— Це в тебе такий план?

— Так.

Адольф розсміявся. Він сміявся цілих дві хвилини, а потім запитав:

— Ти серйозно?

— Абсолютно! — Іларіон собі сидів спокійно та пив чай.

— Я прийшов сюди, щоб почути оцю дурню!?

— Так.

— І заради цього дурнуватого плану я прийшов до тебе о другій годині ночі?

— Так. Ой стоп, ти до мене прийшов ще вночі? — Іларіон збентежився.

— Я дуже хотів знати, що в тебе за план. А виявляється, що це якась дурня! Я на тебе знову ображусь!

— Не ображайся, будь ласка!

— Пізно!

— А що це там таке? — Іларіон показав на вікно.

— Де? — Адольф дивився у вікно, але нічого не побачив.

Поки він був неуважний, Іларіон вистрілив у нього "Задобрювачем 007". Адольф засвітився зеленим світлом та застиг на одну хвилину, а далі, як нічого й не бувало, продовжив пити свій чай. "Все відбулося так само як і того разу" — подумав Іларіон.

— Ти мені допоможеш? — запитав Захарович.

— Звичайно! Мені все одно нудно, тому я й до тебе навідуюсь, — все ж таки Адольф змінився. Він став якийсь більш життєрадісний, дружелюбний і темпераментний, хоча цього й відразу ж не побачиш.

Іларіон дістав листок і сказав:

— Дивись! Тут список пристроїв, що в мене є, та короткий їх опис.

— Вони не всі пристрої забрали? — поцікавився Адольф, тримаючи чайну ложку в роті.

— Вони нічого мені не залишили. Всі пристрої, що в цьому списку, я створив учора.

Адольф узяв у руки список та почав читати. Якщо коротко, то я описав їх так:

• "Захищувач, хороший": має вигляд оранжевого пульта з однією кнопкою. Якщо її натиснути, то утвориться зелене силове поле. Радіус поля: 1 метр. Примітки: пристрій без перерв працює лише три хвилини, а далі потрібно дати йому спокійно пожити цілих сорок хвилин.
• "Бомбочка, але не для ванни": має вигляд бомбочки для ванни, але з кнопкою (червоною). Після натискання на кнопку, бомбочка вибухне через п'ять секунд. Її вибух призводить до збільшення наповнення бомбочки (там щось схоже на піну, але густіше). Піна спаде через три хвилини.
• "Перевдягач універсальний": схожий на пляшку з під шампуню, дорогого шампуню. Всередині якого знаходиться рідина, яка, якщо її вилити на себе, одягне на користувача прикид, про який користувач найсильніше думав. Це просто косметичні зміни, а не справжні прикиди. Час дії: 5 хвилин.
• "Електриша": електронна миша, звичайно, із кнопкою. Після натискання вона собі ходить-бродить, але, якщо її образити, вона почне кусати усіх підряд. Укус не смертельний, але болючий. Час дії: 10 хвилин.
• "Дружеладан": схожий на димову гранату. Він випускає густий дим на велику відстань. Якщо людина його вдихне, то стає дружелюбною та дружелюбною та веселою (я навмисно два рази згадав дружелюбність). Термін дії: 10 хвилин.
• "Малювач 3000": Іларіон вирішив згадати минуле.
• "Роз'їджувач, свіжий": кислота, що знаходиться в маленькому пістолеті. Об'єм: 50 мл. Коли натискаєш на курок, випускається струмінь кислоти, що може роз'їсти будь що (крім людини, бо це було б уже занадто) протягом десяти секунд відтоді, як виприснули кислоту.