Розділ 10. Жахіття продовжується

Вулиця Лесі Українки — найбільша вулиця в Наштайні (хочу зазначити, що вулиця і район для наштайнівців означає одне й те ж. Влада не хотіла заморочуватись із тим, щоб ще придумувати десятки назв вулиць для кожного району). Вона займає майже четвертину всього міста, а іншу частину — вулиці Божественна, Адрухівська, Імперіалістична, Вільгельмська, Русалкова та ще сотні інших. Божественна вулиця друга за площею в Наштайні, хоча нічого там “Божественного” немає. Та вулиця славиться своїми борделями та барами, а також там знаходиться скульптура Христа, який тримає пляшку вина та курить сигару. Повертаємось до Лесі. Вулиця Лесі Українки просто забита різними парками, крамничками, книгарнями. Там немає будівлі, що має більше, ніж три поверхи. Чотирма словами: вулиця красива та мила.

На вулиці Лесі Українки живе наш знайомий друг — Іларіон. До речі, Адольф живе на вулиці Імперіалістичній. Іларіона дім знаходиться біля книгарні «Книгарня @". Цей будинок має один поверх та підвал. Він Іларіону дістався від батька, який поїхав у Гребені на заробіток, а згодом вирішив залишитися там жити. Чесно кажучи, я не знаю, що можна в тому задрипанці робити, щоб заробляти сотні тисяч гривень у місяць. Але факт залишається фактом.

Адольф прийшов до будинку Іларіона, він хоче перепросити за те, що вчора винахід Захаровича не спрацював. Адольф вважає, що в цьому є і його вина. Він постукав у двері, заразом тримаючи в руках торт “Наштайнівський”, але ніхто так і не відізвався. Адольф ще кілька разів постукав, але ніхто так і не відкривав двері, тому він вирішив зайти всередину самостійно.

— Іларіоне, ти де?

Адольф почув крики на кухні, тому він туди побіг. Він побачив Іларіона, що сидів на землі із заплющеними очима. Захарович розмахував руками та кричав:

— Не чіпай мене!

— Іларіоне, з тобою все гаразд? — запитав Адольф.

Іларіон ухилився від удару ножем та знову почав втікати, але раптом почув голос Адольфа.

— Адольфе, ти мене чуєш?

— Так, чую.

— Я випадково влучив у себе своїм винаходом “Жаховиття”, через що опинився у кошмарі, будь ласка, врятуй мене! — таке відчуття, що Іларіон скоро заплаче.

— Але як?

— Не знаю. Зачекай, я подумаю.

Іларіон не міг бігти й думати одночасно. Йому потрібно було десь сховатися. Але де? На щастя, він побачив, що попереду стоїть якийсь сарай. Це може бути або хорошим сховком, або пасткою. Пан або пропав. Іларіон забіг всередину сараю та закрив його зсередини. Його скривавлена мама без лиця спробувала відкрити двері, але не змогла. Стало тихо. Іларіон сів на сіно та почав думати. Він думав, думав, думав, думав та придумав.

— Ти знаєш де знаходиться мій підвал?

— Так, у мене вдома валяється план твого будинку.

— У тебе є план мого будинку? — спантеличено запитав Іларіон. — Байдуже, піди в підвал та знайди винахід “Снобаченець”, що схожий на пляшку з під шампуню, вона, до речі, трилітрова.

— Де саме вона знаходиться?

— На полиці з написом “Навіювачі та інша нечисть”.

— І що мені з ним треба буде зробити?

— Слухай, за допомогою “Снобаченця” ти зможеш потрапити в мій сон, вірніше, кошмар. Прихопи із собою якусь річ, що допоможе нам протистояти моїм кошмарам.

— Ніж підійде?

— Думаю, підійде.

— Отже, я пішов!

Адольф побіг у підвал, а Іларіон ліг на сіно та хотів перепочити. Але йому завадила його ж мама, точніше, химера (надалі я буду називати її як мамою, так і химерою). Вона почала бити ножем двері. Виявилося, що вони зроблені майже з картону, трішки міцніші. Іларіон запанікував, він не знав, що йому робити, хоча мав би, бо химера зможе ввійти в середину з хвилини на хвилину.

Тим часом Адольф увійшов у підвал, зліва від нього валялися всякі запчастини та інструменти, за допомогою яких Іларіон створює свої неперевершені винаходи, а з права — двері. Вони були замкнені кодовим замком. Адольф, звичайно, знав пароль. «09 12 2005» — це Іларіонова дата народження, яку він ставить всюди як пароль. Адольф цим часто користується, коли хоче, наприклад, зайти в обліковий запис Іларіона, у його соціальні мережі та багато куди ще. Коли він ввів пароль та відчинив двері, то побачив десятки полиць, що були завдовжки в сотні метрів. Скільки ж там коробок із написами підкатегорій винаходів! Іларіон забув сказати, що винаходи розділені не тільки на категорії, а ще й на підкатегорії. Отже, Адольфу потрібно знайти “Снобаченець” серед сотні інших винаходів, ну хоча б він знає на якій поличці треба шукати.

Іларіон зрозумів, що йому потрібно якнайшвидше втекти із сараю. Він ударив ногою вікно, але воно ніяк не відреагувало. Таке враження, що вікно міцніше за двері. Химера вже встигла відбити одну дошку від дверей. Скоро вона вже добереться до Іларіона. Захарович пробував вибити вікно й руками, і ногами, і навіть плечем, але нічого не допомогло. Він почав потроху здаватись. У нього залишилося тільки два варіанти: заховатися під сіно, можливо, вона його не помітить, або спробувати ухилитися від її удару ножем, коли вона вже добереться всередину. Іларіон вибрав перше. Він якомога швидше почав ховатися під сіно, але він відчув, як його рука намацала щось залізне. Виявилося, це була металева труба. Можливо, за допомогою неї він зможе розбити вікно. Іларіон зі всієї сили ударив по склу, а тому наплювати. Таке враження, що це вікно зробили з якогось там титану. До речі, його мама вже встигла зруйнувати двері, що були створені з крихкішого матеріалу, ніж скло в цьому ж сараї.

Адольф почав роздивлятися написи на коробках: “Характерні”, “Організмові”, “Зваблювачі”. Зваблювачі? Йому стало цікаво, що там за винаходи. Там були пристрої, що виглядали як водяні пістолети, вони відрізнялися тільки кольором. Він дістав один, цікаво те, що Іларіон до кожного винахода приклеїв скотчем листок, на якому вказувалися назва та інструкція до нього. Той пристрій, що дістав Іларіон, мав назву “Зваблювач чоловіків”. За допомогою нього можна звабити майже будь-якого чоловіка. Адольфу цей пристрій не потрібен, він шукав зваблювач жінок, але наткнувся на винахід, що схожий на роутер. Він мав назву “Зваблювач Адольфа”. Адольф здивувався. Писалося, що за допомогою нього можна звабити Мельника Адольфа Алоїсовича. Навіть вказали ПІБ, можливо, щоб не подумали про якогось іншого Адольфа. Там писалося, що радіус дії цього пристрою становить 200 метрів. Навіщо Іларіону цей винахід? Адольф поставить йому це питання потім, а зараз йому потрібно продовжити пошуки “Снобаченця”.