Розділ 9. Кошмар на вулиці Лесі Українки

Після десяти хвилин, як Адольф пішов, Іларіон заснув. Лежачи на підлозі, йому снилися жахіття, у яких він стояв навколо людей, що не мали облич. Вони показували на нього пальцем та моторошно сміялися.

Коли Іларіон прокинувся, то він був увесь спітнілий. Хоча цей сон був просто жахливий, але він дав ідею для нового винаходу, тому Іларіон побіг до своєї майстерні, яку переніс у підвал, промовляючи:

— Вони всі заплатять. Ці люди просто жахливі! Нехай вони відчують ті жахіття, що я відчував. Після того, як я створю новий винахід, їхні життя перетворяться на пекло!

Іларіон цілих сім годин працював у майстерні, виявилося, що його намагання не виявились марними, ну хоча б я так думаю. Він зміг створити винахід, який має назву “Жаховиття”, доволі своєрідна назва. Цей пристрій схожий на водяний пістолет (як неочікувано!). Він вистрілює лазером, який переносить людину в сон, вірніше, у жахіття. Звідти не можна буде вибратись, якщо не побороти свій головний страх. Також, якщо людину поранять у сні, вона отримає поранення і у реальності.

Іларіон випив чаю, викинув у смітник розбитий посуд і промовив:

— Потрібно перевірити “Жаховиття”, а то, якщо знову нічого не вийде, я більше не буду створювати винаходи, ніколи.

Іларіон підійшов до вікна, щоб вистрілити в когось лазером, бо потрібно ж якось перевіряти. Він ніс “Жаховиття” в себе в руці, тримаючи середнім пальцем спусковий гачок. Чому середнім? Я не знаю. Хочу сказати, що коли він розбивав посуд, то одна тарілка була з картопляним пюре. На нещастя, Іларіон не помітив пюре, тому його він не прибрав. Це була фатальна помилка. Коли Іларіон доходив до вікна, то він послизнувся на картопляному пюре та, падаючи на землю, ненароком вистрілив у себе своїм винаходом. Коли Захарович упав, він уже був непритомним.

Іларіон проснувся посеред чорної пустоти. У тому місці не було нічого, крім темряви. Захарович почав панічно бігати та шукав вихід, але так і нічого не знайшов. Раптово позаду нього засвітився невеличкий клаптик світла. Він розвернувся та побачив видіння: його мама лежала в пологовому залі, а біля неї стояла акушерка, яка щось їй говорила, до них підійшов лікар та щось сказав. Іларіон дивився, як він народжувався. Його мама, акушерка та лікар почали нестерпно кричати. Іларіон заплющив очі та прикрив руками вуха. Через хвилину крик припинився, коли він відкрив очі, то нічого вже не було. Але раптом з’явився новий клаптик світла. На цей раз він побачив, як його мама лежить закривавлена, а біля неї стоїть лікар, що тримав малого Іларіона на руках. Раптово лікар сказав:

— Ця дитина винна в смерті цієї бідолашної дівчини! Краще б ця дитина померла, ніж вона! — лікар подивився на дорослого Іларіона, що був наляканий, та сказав йому: — Ти убив свою матір! Ти непотріб у цьому світі!

Лікар почав голосно сміятися, а Іларіон закрив очі та плакав. Захарович хотів якнайшвидше позбутися цих жахіть. Через хвилину знову стало тихо. Він почув як позаду нього увімкнулось світло. Цього разу там була не мама, а тато. Він тримав малого Іларіона на руках та промовив:

— Ця бісова дитина вбила мою дружину, а я її кохав усім серцем! Краще б вона вижила, а це чортеня померло! Марино, ти де? Я за тобою сумую! — він почав плакати, але замість сліз у нього лилась кров з очей.

— Я винен! Вибач мені! Вибач! — Захарович, закривши очі руками, почав плакати.

Іларіон перестав плакати тоді, коли вже не було чути батьків плач, а також тоді, коли він відчув, що хтось торкнувся його плеча. Іларіон відкрив очі. Перед ним стояла його мама, що була вся скривавлена та не мала лиця, замість нього була суцільна пустота, з якої виринали дитячі крики, а також у неї був кухонний ніж у руках. Вона вдарила Іларіона ножем, але тільки подряпала його ліву щоку, бо він встиг ухилитися. Захарович побіг, щоб сховатися від матері, але він не знав де можна знайти схованку. Навколо нього одна лиш темрява та навіжена химера з ножем. Іларіон біг довго, але він об щось спіткнувся та упав. До нього підійшла його мати, вона готова завдати фатальний для Іларіона удар. Захарович зрозумів, що жити йому залишилось не довго.