Космічні турботи

Крохи космосу

Міжнародна група астрономів під керівництвом дослідників з Університету Південного Квінсленду повідомила про відкриття кандидата на екзопланету, яка може бути потенційно придатною для життя. Об’єкт розташований приблизно за 150 світлових років від Землі в межах нашої Галактики та має розмір, близький до земного.

Ех, учені, учені... Чого ж це ви, як голий у коноплю? Куди ж ви так поспішили? Я ще народові ні краплі інформації не доніс до розуму, а ви вже з'явилися. Вкажіть-но мені на того самого нетерплячого. Будемо нагороджувати його переносним особливим комплектом установки радості внутрішніх умов (ПО КУРВУ). Тільки з нею він знайде розум на свою п'яту точку.

«Йдеться про планету-кандидат HD 137010 b, яка приблизно на 6% більша за Землю. Вона обертається навколо зорі, схожої на Сонце, на відстані, порівнянній з орбітою Марса в Сонячній системі. Саме тому дослідники описують її як об’єкт "на межі між Землею та Марсом".

Наявність рідкої води безпосередньо залежить від атмосфери планети. Сучасні інструменти поки що не дають змоги визначити її масу та склад атмосфери, тож остаточні висновки доведеться відкласти до появи телескопів нового покоління.

Планета може мати так званий "сніжковий" клімат із температурами нижче ніж –70°C, що зробить її непридатною для життя.

Якщо подальші спостереження підтвердять існування HD 137010 b, вона може стати унікальним прикладом кам’янистої планети в зоні заселеності біля зорі, подібної до Сонця.

Науковці наголошують: навіть якщо планета формально перебуває в зоні заселеності, це ще не означає, що вона справді населена. Однак відкриття вважають важливим кроком у пошуках землеподібних світів за межами Сонячної системи».

Одначе, вернімся до наших баранів.

Що мені залишилося людям розповісти? Що у нас вона називається Беллатрікс.

Як назва нашої планети потрапила на Землю тисячоліття тому, я не знаю. Немає навіть бодай якоїсь теорії її появи тут. Знову вчені викрутилися: «ми не знаємо, і наша хата скраю». А раз скраю — тоді я нападу на них першим. Решта почекають.

Учені Землі повністю поламали мій графік поступового входження в людське суспільство. Тож цей нездійсненний пункт плану я з радістю викинув. У яке людське суспільство мене взагалі можуть прийняти? Думаю, таких компаній знайдеться чимало. Та вони мені не потрібні. Переважно це збіговиська покидьків Землі. Ставати, наприклад, почесним членом товариства алкоголіків чи безхатьків Москви мене абсолютно не цікавить. Не тямлю в астрономії. Незрозумілий провал у пам'яті насторожує мене. Може, вони Там просто не хочуть мого повернення? Я ж не підійду до тих усезнайків і не запитаю з невинним виразом обличчя:
— А маршрутка до Беллатрікса о якій годині відправляється?

Напевне, відповідь їхнього диспетчера слухала б уся Земля. Витрушую з себе останні крихти гумору, намагаюся бодай себе розсмішити — марна спроба. Земляни, що ж мені робити? Цуценя просить уваги мудрої суки. Сук навколо чимало, але де ж ти, моя?

 Шановні читачі! Не знаю, як написати так, щоб, прочитавши це, ви мене зрозуміли. Всіма силами стримую розростання потужності того, що на Землі називається Мозком. Мої два пальці не встигають за плином думок. Успішно сформулював свої геніальні нісенітниці. Плин — це спокійний рух води. Вода знає свою ціль, знає, скільки часу витратить, тому й спокійна. Гірська річка — стрімка й полохлива. Ціль вона знає, а от час — як поталанить. Мій стан якраз і нагадував такий невеличкий потічок. Куди пливе і скільки — він уже за мить забуває. Але миті безцінні, тому він їх береже.

Дивне становище в цю мить у мене. Я ніколи не любив поезію, а тут раптом сам почав писати, видаючи віршовані заготовки. Мозок знову перейшов якийсь рубікон на шляху свого розвитку. Щоправда, висока поезія поки не для мене — пора спускатися на Землю. Вляглися емоційні та психологічні шторми, усе заспокоїлося, і життя повернулося у звичне стабільне русло.

Про Ангела-Охоронця я багато читав у фантастичній літературі, проте не пам'ятаю згадок про трьох ангелів разом. Вивчав в інтернеті чимало їхніх різновидів, але про груповий метод захисту нічого не знайшов. Наче й треба було стривожитися — та ні. Чого хвилюватися? Усе йде своїм звичаєм, усі здорові, та й по всьому.

Затишшя тривало недовго. Я зацікавився релігіями й захотів відкрити сайт про Ісуса. Раптом дзвіночком у голові озвучилося розуміння: цього робити не варто. Щойно пообіцяв сам собі туди не лізти, як отримав дивне відчуття перекидання на кілька секунд назад у часі. Так і почалася ця олімпіада: те можна, а це — зась. Не дозволили мені дізнатися більше і про Матір Божу. Та найбільшим моїм здивуванням стала сувора заборона на вивчення життя Тараса Шевченка. Стосовно його біографії до моменту викупу з кріпацтва — жодних проблем, а далі — глуха стіна. Що саме пов'язує такі історичні постаті, я довго не міг збагнути. Тепер розумію, але всьому свій час.

Нагородою за мою правильну поведінку стала одна надзвичайно дивна подія.

Саме в ту мить мені захотілося знову спробувати зареєструватися у Фейсбуці. Без жодних проблем це вдалося і… о, диво! Запустив програму і перше, що там побачив, — мій тато у віці дев'ятнадцяти років сидить із дітлахами якоїсь школи на Рахівщині. Я встиг скопіювати це фото на ноутбук, і… воно миттєво зникло. Того дня знайти його знову, щоб бодай дізнатися назву села, мені так і не вдалося. А наступного ранку мене знову заблокували НАВІЧНО.

Гуглівський ШІ згодом заспокоїв мене тим, що ймовірність такої події дорівнює абсолютному нулю (0%), тож хвилюватися не варто. Мені б на вас подивитися після такої відповіді штучного інтелекту! Проте я пережив і це «непорозуміння» — як потім роз'яснювали мені вже живі люди. Ми не здаємося — вперед, гвардіє людства.

Невдовзі я зв'язався з однією особою. Хто це — не скажу. Та людина пояснила, що мій контролер — не Ангел. Це захисник Роду, який є значно старшим за Ісуса і за всю їхню релігію. Та людина колись особисто «бачилася» з Матір'ю Божою, яка й подарувала їй здатність зцілювати добрих людей. Проте вона помилково лікувала геть усіх підряд, через що майже повністю втратила свій дар. На інші мої запитання вона відповіла коротким застереженням: «Не займайся цим — Н-Е-Б-Е-З-П-Е-Ч-Н-О». Більше я з тією ЛЮДИНОЮ не листувався. Вона раптово зникла звідусіль.