Глава 8.2

 — За тебе! — Ланон криво посміхнулася й перекинула чарку горілки. Скривилася, відчувши, що в голові зашуміло, а перед очима затанцювали зелені плями. Закашлялася та поспішно кинула в рот оливку. — Яка гидота, і що ви в цьому знаходите?

— Обережно, — стурбовано попросила Емма, помітивши, як небезпечно звузилися зіниці фаріетос, а шкіра злегка позеленіла. — Гей, подруго, тримай себе в руках! Не думай тут перетворюватися!

— Все гаразд. — Ланон моргнула і прийняла свій звичайний вигляд — засмаглої білявки. Вона примружилася, побачивши, що крізь розбурханий танцем натовп — яскравий, виблискуючий стразами й лелітками, — продирається Ешлі. Погляд в нього неспокійний, метушливий, і видно, що вовк хвилюється. Настільки сильно хвилюється, що ікла стирчать — ну, не вистачало тільки, щоб посеред бульвару Сансет опинився величезний сірий звір. Але Ешлі зміг взяти себе в руки, і жовті вогники в очах згасли. Вовк, у світі смертних змушений беззмінно перебувати в людській шкурі, завжди вмів контролювати свої емоції, на відміну від Ланон.

— Що тут відбувається? — Він здивовано поглянув на пляшку горілки й веселу фаріетос. — Ти що, п’єш?

— Хочу — і п’ю! — Ланон перекинула ще одну чарку і посміхнулася. — А що, мій вірний лицар має щось проти?

— Тобі не можна пити! — загарчав він. — І ти знаєш — чому!

— Зате я не знаю, — втрутилася Емма. Вона теж уже була напідпитку, і її очі грайливо блищали. Ешлі все більше подобався їй, і вона не без ревнощів кинула погляд на Ланон — пощастило ж цій фейрі! Такого хлопця відхопила! Але тут же засоромилася своїх бажань — він лицар фаріетос вже не одну сотню років.

Але мерзенний внутрішній голос шепотів Еммі, що Ланон не любить вовка, і що на її долю і так вистачить любчиків — он вже вона дивиться, примружившись, своїми котячими очима на юнака в яскраво-синій футболці. Він відсалютував Ланон склянкою з чимось бурштиново-жовтим, — можливо, віскі, — і широко посміхнувся.

Ешлі насупився.

 — Знаєш що?.. — Ланон захиталася, схопивши пляшку й притиснувши її до себе, немов боялася, що вовк зараз відбере її. — Іди в Хель!

— Ланон, поїхали додому, — попросив Ешлі, намагаючись не розлютити її, — розумів, що це може мати неприємні наслідки.

В її очах знову спалахнуло небезпечне чаклунське полум’я. Вона осяйним поглядом оглянула танцмайданчик. Місцевий рок-гурт розривався какофонією диких звуків. Ланон не любила сучасну музику. Хлопець у синій футболці підморгнув їй, і вона зробила крок у його бік, але Ешлі схопив її за лікоть і повернув до себе. Струснув і зло кинув:

— Чорт, ти пам’ятаєш, що сталося минулого разу, коли ти пила? Ти вбила свою сестру, Ланон!

Фаріетос завмерла, і пляшка вислизнула з її рук. Осколки розлетілися по підлозі, і різкий запах горілки розлився навколо — мерзенний, неприємний. Ланон кинулася Ешлі на шию, заричавши в його плече, ніби щось звіряче рвалося з неї, шукало вихід... і не знаходило. Емма зустріла злий і загублений погляд вовка — він ніби не знав, що йому тепер робити, як заспокоїти фаріетос.

— Ланон, я розкопав, хто такий цей Райан, — сказав Ешлі, і Ланон напружено завмерла в його руках, переставши гарчати. Випрямилася, трохи відсунулася і пильно поглянула в обличчя свого вірного друга. — Згадки про нього знищені в багатьох книгах, історія ніби намагалася позбутися його, стерти його слід. І я, здається, здогадуюся, чиї руки це зробили… Він злочинець, Ланон, — і його злочин у тому, що тисячу років тому він вбив одного з королів сидів.

— Але тоді на троні був… мій батько! І він єдиний з правителів… хто загинув у ті роки… — видихнула фаріетос, і жах спалахнув в її очах чаклунськими болотними вогнями. — Виходить, що я… я зникла на кілька днів, а коли повернулася зі стертою пам’яттю, в моїх руках була записка від лорда Опівночі… вбивці батька. А це означає…

— Це означає, що він намагається скинути прокляття! Почерк — його, я звіряв, — глухо продовжив Ешлі. — Я знайшов указ, написаний рукою Райана, і навіть з’їздив з ним на експертизу — записку писав наш лорд. Якщо доля звела тебе з проклятим сидом, значить, прийшов твій час платити...

— Я голодна, — раптом сказала Ланон і відступила на крок. — Я така голодна, що готова осушити половину Лос-Анджелеса.

Вона метнулася убік, зникла на мить у натовпі.

— Еш, може, нам краще відпустити її? — тривожно запитала Емма. — Поки вона ще здатна себе контролювати?

— Ти впевнена в цьому? Вона пила, Емма! Їй не можна було... — Він замовк, побачивши, що фаріетос уже сидить на колінах того самого мачо з біцепсами, як у Шварца. — Чорт, коли вона встигла?..

— Залиш її, Еш, — відмахнулася Емма. — Принеси мені краще випивку. Най вона трохи розвіється.

***

Емма, відчуваючи, що її штормить від стіни до стіни, ніби вона досі п’яна, повільно вийшла з кімнати. Неясні спогади про чергового мексиканського мачо спливли з дна її пам’яті, затягнутої ряскою похмілля, і вона з жахом зрозуміла — він сьогодні прийде сюди, в їхній з Ланон будинок.

 «Ну, навіщо, навіщо ж я його запросила...» — простогнала Емма, і її занудило. Вона поспішно кинулася у ванну, краєм ока встигнувши помітити, що двері в кімнату Ланон відчинені навстіж. Через кілька хвилин, умившись і трохи пригладивши гребінцем волосся, що стирчало в усі боки, сплутане і задерев’яніле від лаку, Емма заглянула до подруги і нахмурилася — тієї не було. Ліжко зім’яте і схоже на розворушене пташине гніздо, одяг недбало розкиданий на підлозі. Дивно, подумала Емма, адже фаріетос ненавидить безлад. Чому ж кімната в такому вигляді?