Глава 5.2

Sunset Strip гостинно відчинив перед Ланон і Ешлі двері ресторану Planet Hollywood — у фарієтос був тут орендований столик. Незабаром до них мала приєднатися Емма з молодим сценаристом Александером Вайтом.

«Мій сумний Байрон», — називала його Ланон, і Ешлі, побачивши мрійливі сині очі Алекса і блукаючу на тонких губах відсторонену посмішку, не міг з нею не погодитися. У сірому костюмі й витонченій хустці на шиї, Вайт впевнено йшов до їхнього столика, ведучи під руку Емму, закутану в дивне вбрання, що нагадувало грецьку тогу, — одне плече актриси було оголене, а складки напівпрозорого шифону залишали мало простору для уяви, пінистою хвилею огортаючи її коліна.

Багато відвідувачів оберталися вслід визнаній голлівудській діві, проводжаючи її захопленими поглядами. Ешлі зрозумів, що мимоволі замилувався цією смертною, яка живе з його сукубою вже кілька місяців і досі ще жива і здорова. Золотисті локони, переплетені срібними ланцюжками, шовковистим водоспадом стікали по тендітних плечиках, а в підведених олівцем очах застигла напруга і... страх? Ешлі зрозумів, що не може просканувати її емоції, і це трохи розлютило його. Дивна жінка. А він не любив дивацтва.

— Красива? — з гордістю запитала Ланон, примружившись. — Це найкращий екземпляр у моїй колекції!

Ешлі кивнув. Тим часом Емма і її супутник наблизилися, і фаріетос представила один одному чоловіків. Актриса була скута і мовчазна — по її очах Ланон зрозуміла, що у неї буде ще багато питань про загадковий світ ілюзій, який відкрив перед нею свої двері... а також про роль сукуби в її житті. Чи залишиться Емма жити в їхньому особняку, чи не відмовиться від зйомок в «Афродіті»? Питання в голові фаріетос змінювали одне одного, і їй починало здаватися, що Емма ненавидить її за те, що зруйновано звичне життя, — впорядковане і доступне для розуміння.

А ще Емма не піддалась чарівництву. Ланон хотіла, щоб вона все забула. Не вийшло.

— Що б ви порадили замовити? — запитав Алекс офіціанта, який підійшов до них, — було видно, що решті присутніх байдуже, які страви сьогодні в меню.

Поспішно зробивши замовлення, Ланон посміхнулася своїй протеже, запропонувавши їй вина. Але Емма відмовилася, холодно подивившись на фаріетос. Ешлі відкинувся на спинку стільця, розуміючи, що його ідея пообідати всім разом була не дуже вдалою.

— А ніхто не хоче провести екскурсію для гостя? — запитав він, не без виклику дивлячись на Емму. Чекав, що їй доведеться погодитися, тоді вони б і закінчили розмову, яку вона вчора ввечері перервала, заявивши, що не збирається вірити в фейрі та магію, і що вб’є того, хто готував на знімальному майданчику обід, — напевно їй підсипали якусь галюциногенну гидоту.

— Добре, — покірно відповіла вона. — До того ж Алексу потрібно обговорити нові сцени з Мішель...

Ланон здригнулася від звуку її голосу, немов забувши, що в людському світі її звуть Мішель Жено. Нервово крутнула каблучку з великим бурштином і стиснула під столом руку Ешлі, немов просячи у нього підтримки.

— Ти добре почуваєшся? — запитав вовк, пильно дивлячись на фаріетос — темні кола під очима і почервонілі повіки, бліда шкіра, тьмяне волосся… Їй потрібно сьогодні добре відпочити. Вчора вона спала, але однієї ночі після тижневого неспання катастрофічно замало. Чому ж уперта фейрі відразу не покликала його? Знала ж, що він примчить за найменшим покликом, незважаючи на заборони й обмеження вартових.

— Якщо ви хочете відкласти роботу над сценами, я зрозумію, — відгукнувся Алекс. — Але це було б небажано, тому що Беркович вперто наполягає на своєму, і роль Емми виходить занадто... приземленою. Я пам’ятаю ваші вимоги до сценарію, і частину епізодів вже переробив.

— Ні, ми не будемо відкладати. І відразу після обіду я пропоную вирушити до студії, тільки зателефонуй усім, хто повинен затвердити епізоди, — я не буду тебе контролювати, я повністю довіряю твоєму баченню. Інакше б не запропонувала тобі цю роботу.

— Дякую за довіру, — осяяла радісна посмішка обличчя сценариста. — Але приготуйтеся до того, що зараз буде третя світова. Не всі згодні з моїм баченням.

— Головне, що згодна я, — кинула Ланон і відсунула тарілку — їсти зовсім не хотілося.

— Тоді ми з Еммою підемо на екскурсію? — уточнив Ешлі.

Ланон кивнула — її думки вже були зайняті майбутньою зустріччю.

Через півгодини задумлива, затихла Емма повела гостя фаріетос до «золотого трикутника» — перетину трьох бульварів: Вілтшир, Крісчент-Драйв і Санта-Моніка, щоб він оцінив визначні пам’ятки Беверлі-Гіллз під час пішої прогулянки. Її шифонове плаття постійно намагалося зісковзнути вгору, оголивши засмаглі стегна. Вона притиснула тканину рукою, явно шкодуючи, що не одягла щось більш зручне.

Ешлі посміхнувся і провів рукою біля її ноги. Тканина прилипла до стегон, немов він її намочив. Емма завмерла, мигцем кинувши погляд на скляну вітрину, погладила шифон — але він був сухий. Різко повернулася до Ешлі.

— То ти у нас фокусник? — Чорні брови театрально вигнулися.

— Ні. Я вовк.

— Та ти знущаєшся? — вибухнула вона, гнівно блискаючи очима, — крижаними, схожими на осколки скла. — Вона у нас, значить, — фея, а ти — перевертень?

— Не фея, а фаріетос, і не перевертень, а вовк, різницю я спробую потім пояснити — легенди спотворили все, що могли. Люди сліпі… — м’яко уточнив він і взяв Емму за руку. — Вислухай мене, прошу. І не кричи — на нас люди дивляться.