Глава 3.3

Світло сотень свічок бурштиновими відблисками відбивалося в очах гостей. Фаріетос у своєму мереживному чорному платті, йдучи поруч із посвіжілою Еммою, вбраною в зелений атлас шикарного вбрання від відомого італійського модельєра, задоволено примружилася — їй сподобалося, що Джошуа Сондерс відмовився цього вечора від електричного освітлення. Ланон важко було зізнатися в цьому самій собі, але технічний прогрес дратував її, і вона сумувала за молодістю, проведеною в салонах і будуарах європейського бомонду. Тоді актори, поети і художники були чимось на зразок прислуги — покликані розважати сильних цього світу. Ніхто не міг навіть уявити собі, що настане такий час, коли смертні, незалежно від раси й місця проживання, будуть схилятися перед олімпом, на який піднесли себе творчі люди. З гордістю фаріетос могла б сказати, що вона зіграла не останню роль у цьому. Муза допомогла менестрелям і акторам стати богами сучасного світу.

Скрививши тонкі губи, вкриті блиском темно-вишневого кольору, Ланон придивлялася до гостей, намагаючись вловити той самий аромат, який безпомилково вкаже їй на талановитого юнака. З жінками вона вважала за краще не зв’язуватися, та й з чоловіками старше тридцяти-тридцяти п’яти років — теж. Емма була виключенням. Муза скептично глянула на Емму, яка з насолодою приймала знаки уваги. Все-таки вона була частиною старого Голлівуду, вона працювала з акторами минулих років, які знімалися ще з Грейс Келлі та Мерілін. Осяяні блиском шістдесятих, в ореолі колишньої слави, вони щедро ділилися цим всім з цією білявкою. Блискучі блакитні очі, ніжна шкіра, вміло накладений грим — ніхто б не повірив, що ще пару годин тому перед фаріетос сиділа розпатлана й опухла від алкоголю і сліз немолода вже жінка з втомленими очима. Емма, як виявилось, вміє зробити з себе лялечку.

Так, Емма і дивна угода, яку уклала з нею Ланон, виходили за всі допустимі межі. Фаріетос тримала поруч із собою жінку, та ще й стару, немов із чорно-білих фільмів нуару! Що з нею? Ланон злилася, бо не могла зрозуміти, навіщо їй ця людська руїна. Звичайно, з її зв’язками Темній Ші буде набагато простіше потрапити в коло довірених осіб, які роблять ефір і знімають фільми для великого екрана, але і без її допомоги Ланон зуміла б прослизнути в закриті для чужинців особняки Беверлі-Гіллз, бо ніколи не сумнівалася у своїх чарах. Та на неї вже зараз з відвертим бажанням поглядає більша частина чоловіків, і навіть — о, як огидно! — парочка худих жінок.

Ланон спробувала не звертати уваги на пристрасні погляди богів Голлівуду і зосередилася на пошуку талантів. Як же зараз все складно! Дивним чином менестрелі минулого долали всі перешкоди на шляху до чарівного світу і заради натхнення, яке могла дарувати Ланон Ші, залишалися в Пагорбах. Вони добровільно йшли до своєї Музи і добровільно вмирали в її обіймах. Але ще за часів Короля Артура щось сталося у світі смертних. Вони перестали вірити в магію та казки, побудували церкви і почали поклонятися дивному божеству, залишивши заради нього примарні мрії, даровані народом Пагорбів. І чарівним людям — Благим та Неблагим, — які залишилися без їжі та енергії, довелося самим вирушити до смертних, щоб вижити.

А раніше чарівний народ гуляв по світу людей лише в Бельтайн і Самайн… Пагорби спорожніли, і їхні мешканці з’являлися там рідко — лише для здійснення ритуалів, або перед тим, як покинути чарівну країну заради вічного сну. Колись прекрасні міста і білокам’яні палаци, що потопали в піні яблуневих дерев, оточені високими скелястими горами, занепали, і лише туга панувала там, де раніше не припинялися бенкети. Чарівний народ сумував за минулим і ненавидів смертних, які втратили віру в магію...

Ланон з подивом дивилася на гарних ляльок, що оточували її. У Беверлі-Гіллз, здається, модно виставляти себе на загальний огляд. З не меншою цікавістю поглядали люди на неї. Вишукана, з мінімумом косметики — темно-червоні губи й олівець навколо зелених променистих очей, вона була аристократична і при цьому розкішна.

«Справжня француженка!» — шепотілися дві актриси — їхні короткі сукні сяяли від блискіток, а обличчя були настільки яскраво нафарбовані, що здавалися масками.

Ланон озирнулася навколо, і їй захотілося вмити половину публіки, але фаріетос лише зітхнула, подумавши про те, що це Голлівуд — кричущий, яскравий, гламурний і нестерпно вульгарний. Вона повинна змиритися з цим місцем, бо шляхів до відступу не було. Вона спалила всі мости за собою, коли пролила кров людини на березі примхливої Сени.

Ланон знову поглянула навколо себе — в саду під багряно-білим тентом були розставлені круглі столики, вкриті мереживними червоно-золотистими скатертинами. Стеля завішена плющем, а на кожному столі — кошики з червоними трояндами. Муза з тугою згадала прийоми в королівському палаці Великобританії і скромні вбрання Єлизавети та її галантних струнких синів, імпозантну непомітну розкіш нещодавнього життя в Англії.

Очі затуманилися спогадами й про більш давні часи, про королів і замок, оповитий туманами, про турніри та лицарів... Мрійлива посмішка зазміїлася на пухких губах, коли фаріетос згадала час, коли ще не було введено цю дурну заборону на вбивство смертних...

Так, Неблагий Двір раніше був сильним і могутнім, а що зараз? Світ розбитий на території, і клани Темних Ші позбавлені можливості жити звичним життям. Музі ще пощастило, що її обожнює Магістр Світлих, тому багато що сходить з рук. Саме тому вона отримала дозвіл полювати в Голлівуді. І Ланон хижо вдивлялася в обличчя — ну де ж її вечеря?..