Глава 1.1

Глава 1

Емма Санді, яскрава зірка, що сяяла на небосхилі Голлівуду в сімдесяті роки, колишній секс-символ телебачення у вісімдесяті, коли всі телеканали змагалися за право запросити її у свій серіал у найкращий ефірний час, втратила популярність в середині дев’яностих. Але зрозуміла вона це лише через кілька років, ясним травневим днем, коли свіжа зелень за вікнами її готелю тільки наливалась малахітом і зацвітав бузок.

Сидячи біля величезного дзеркала зі склянкою віскі в руках, Емма плакала і жаліла себе. Це була вже друга порція алкоголю, а сонце ще навіть не встигло зійти в зеніт. Емма з гіркотою розглядала мішки під очима і складки на талії — надмірне вживання шоколадних батончиків і алкоголю брало своє і, попри кілька пластичних операцій, зовнішність залишала бажати кращого.

Закінчилися веселі вісімдесяті з їх гламурним блиском і дискотеками, з їх божевільним бажанням жити й все встигнути в цьому житті, і вони забрали з собою теледіву Емму Санді — розкішну платинову блондинку з величезними синіми очима і пухкими губами. Її обличчя все ще було красивим, попри набряки та зловживання алкоголем, і Емма знала — пара тижнів у клініці на Лазурному березі, сувора дієта і гімнастика допоможуть їй відновитися. Якби тільки було заради чого відновлюватися. Останні сім її фільмів були збитковими — вона продала будинок у Лос-Анджелесі та студію в Лондоні, а днями навіть вимушено була позбутися частини своїх прикрас. Їй потрібна робота, але кому потрібна вона, майже зів’яла сорокарічна актриса зі схильністю до пияцтва?

Тремтячою рукою Емма провела по обличчю, окресливши лінію підборіддя і погладивши себе по плечу. Вона любила себе. Вона любила своє тіло, свої очі й своє розкішне волосся, яке з віком ще не втратило блиску і пишності. Багатьом актрисам вже в тридцять років доводилося ховати рідкі коси під перуки, а вона в цьому не мала потреби. Як не мала потреби в збільшенні грудей або відкачуванні підшкірного жиру — вона завжди була худорлявою, і всі ці складочки від надмірного захоплення шоколадом і круасанами зникнуть без сліду після пари тижнів роботи в тренажерній залі. З віком, звичайно, догляд за собою став важчим тягарем, і якби не пачка «Мальборо» в день і віскі, то, можливо, Емма взагалі не знала б проблем з фігурою. Ось зі шкірою турбот вистачало — через любов до засмаги шкіра на її обличчі рано постаріла й вкрилася зморшками, саме тому їй довелося нещодавно знову скористатися послугами пластичного хірурга.

Дивлячись на своє опухле обличчя, яке ще зберігало сліди вчорашнього шампанського, Емма розридалася і з люттю кинула келих з-під віскі в стіну. Закривши обличчя руками, вона якийсь час впивалася жалістю до себе, з підспівуванням розгойдуючись у кріслі. Їй здавалося, що в усій Франції немає нікого нещаснішого за неї. Як завжди, вона думала тільки про себе.

Трель дзвінка розірвала сонний дурман готельного номера. Першим бажанням Емми було викинути телефон у вікно, але, взявши себе в руки, вона підкурила сигарету і все-таки відповіла.

— Крихітко! — Життєрадісний голос Жоффруа, її давнього друга, який і запросив її до Парижа, здавалося, долинав з іншого життя — з життя, де зірки все ще яскраво горять у світлі рамп, з життя, де сліплять очі спалахи фотоапаратів, з життя, де натовпи шанувальників готові розірвати тебе на шматочки. — Ти вже приїхала? Де ти?

— Милий, я така рада тебе чути… — Голос Емми був сумним, і Жоффруа відразу це зрозумів. — Я зупинилася у своєму звичному готелі.

— Чому ти не хочеш оселитися у мене? Крихітко, я чекаю на тебе сьогодні ж з усіма твоїми нарядами й туфельками. У мене хороші новини. Я майже вмовив мадам Жено прийняти тебе, дай мені ще пару днів і все буде très bonne!

— Все буде дуже добре… — луною повторила Емма англійською і посміхнулася своєму відображенню. — Я їду!