Відгуки про творчість

Відгуки про творчість

1.
«Чесно, я думала, що поезія — це страшна штука, де все тільки про біль і сльози. А тут — ні! Маргарита показала, що поезія може зігрівати і піднімати настрій. Навіть коли йдеться про складне, читається легко і з усмішкою.»

— Марина Кузьменко 

2.
«Читаю Маргаритині вірші і думаю: «Оце так! Навіть мої коти почали виглядати поетично». Тепер вони, мабуть, теж хочуть писати вірші, але я їх поки не навчив друкувати...»

— Петро Кравченко 

3.

«Я вперше прочитав її прозу в метро і мало не впав із лавки — настільки захопливо! Особливо, коли вона описує вербу з золотими яблуками — я навіть задумався, чому в мене немає такого дерева. Може, пора садити?»

— Сергій Мацько

4.
«Я досі не розумію, як можна так мило і серйозно одночасно писати про кабачки і про душу. Рекомендую Вашу творчість всім, хто любить несподівані повороти в словах.»

— Катерина Коломієць

5.
«Я не дуже розумію в поезії, але Ваші вірші змусили мене замислитися про речі, які я завжди ігнорував. А ще — усміхнутися, і це вже великий плюс.»

— Олег Королько

6.
«Твоя творчість це щось неймовірне. В кожній твоїй роботі – частинка тебе і це відчувається. Продовжуй творити, бо твоя енергія заряджає інших. Дякую за емоції, це справжнє  натхнення.»

—Валентина Кикоть

7.
«Маргарита, твоя поезія вражає своєю щирістю та глибиною. Це ніжне поєднання образності й внутрішньої філософії, що відкривають читачеві світ емоцій, пошуків і спокою.
З перших рядків поезії відчувається чистота сприйняття світу, де природа стає відзеркаленням душевного стану. Ти тонко відчуваєш момент, коли зовнішній світ зливається з внутрішнім, а напрям руху визначає серце.
У твоїй творчості багато світла й простору для роздумів. Вірші легко читаються, але залишають глибокий слід. Це поезія, що не нав’язує, а запрошує – до тиші, до мрій, до себе...
З нетерпінням чекаю на подальші твори й упевнена, що твій поетичний голос ще не раз зворушить серця читачів.»

—Лариса Харченко

8.
«Вірші — це те, що я любив читати у школі, але не любив вчити напам’ять.
Ніколи не думав, що в житті доведеться писати їх самому.
І тим більше не очікував, що серед моїх друзів з’явиться людина,
Яка також віддає цьому непростому мистецтву частину своєї душі.
Живи — твори, твори — живи,
Адже це невід’ємна частина творчої натури. Нехай Бог допомагає на цьому шляху.»

— Андрій Зотов

9.
«Я захоплююсь Вашою сміливістю ділитися душею через слова!
Творчість надихає, змушує зупинитись і задуматись, іноді усміхнутись і відчути глибину моменту.»

— Світлана Квітка

10.
«Прозові твори є неперевершеними.  Реалізм в новелах до глибини душі захоплює. В процесі читання проживаєш разом з персонажами життя, забуваючи про час. Правдиві історії про жорстокі реалії сьогодення, взаємовідносини між старшими поколіннями і молодшими, відносини між дітьми і їх батьками, про життєвий вибір, про добро і зло. Все це написано з професійним знанням своєї справи. Деталізовані найдрібніші описи речей, що створюють повноцінне бачення того, що відбувається з персонажами. Їх переживання, їх думки, їх бачення світу. Щоб по-справжньому розгледіти велич літературних творів іноді потрібно три покоління. Сучасники бачать достатньо близько, їх діти бачать вже далі і тільки їх внуки побачать повністю здалеку всю літературну композицію і те, що хотіли донести словами до читача. Але у Ваших книгах я вірю – кожне покоління знайде для себе, те прекрасне емоційне і вічне. Тому книги займуть своє почесне місце серед найкращих книг в історії літератури. 
Щодо вашої сучасної української поезії, то вона близька кожному читачеві. Тому, що в ній різноманітний поетичний світ і кожен знайде в цьому світі щось цікаве для себе. Так, як я є прихильником Вашої літературної творчості, радий, що в мене є всі книги і чекаю виходу нової книги, як важливу подію життя.»

— Леонід Лахтюк 

                                         ***

Аліна Білецька розповідає про Маргариту Жагу — хто вона, яка вона і чим живе.Невелика історія про її натуру й поведінку.

Частина 1.

У селі, де чорнозем був такий родючий, що навесні черевики могли залишитися в землі назавжди, жила людина, яка не піддавалася законам буденності. Вона не пила кави, як усі нормальні люди, а починала день з апельсинового соку. Це був її еліксир натхнення, сонячне паливо, джерело мудрості (а може, просто звичка, але звучить красивіше).
Вона вставала рано вранці, розплющувала очі й перше, про що думала – де мій сік? Випивши ковток, вона розуміла, що життя триває, а значить, можна зайнятися своїми справами.
Але всі ці справи нічого не варті без головного секретного інгредієнта – її характеру. Він у неї просто неймовірний.
А знаєте яка в Маргарити супер сила? Впертість! Якщо вона вирішила щось зробити – тримайтеся! Навіть, якщо це означає тягти п’ять сумок із міста, балансуючи на одній нозі, як чапля. Вона діє за принципом "помру, але зроблю".
Не забувайте про емоції. Їх стільки, що можна відкрити супермаркет і продавати наборами! Радість – у подарунок, здивування – дві штуки за ціною одного, а сарказм… ну, він просто ллється через край, безкоштовно.
Але найцікавіше – це підхід до життя. Де інші нарікають, вона жартує. Де інші зляться, вона закочує очі й каже: «Ой, та бувало й гірше! На крайній випадок книгу про це напишу.»
До речі, про творчість.
Серед буденних справ вона завжди знаходила час для найважливішого – писати. Книги, вірші, оповідання – усе, що вирувало у голові, мало бути записане. І не просто записане, а відправлене у світ. Так одна з її книг, «У пошуках щастя», дісталася аж до Англії та Німеччини.
Коли слова плуталися, а натхнення втікало в невідомому напрямку, допомагали яблучні оладки. Вона мала власний секретний рецепт: борошно + апельсиновий сік + сода + яблука – і вони виходили ароматні, солодкуваті, пухкі, ніби хмаринки, і смачнющі. Їла їх часто, просто так або зі сметаною. А одного разу спробувала з томатним соком...і хоч це було досить дивно, але чомусь смачно.