Проза. Ламмас

Ламмас

Ввечері, перед святом, я пекла хліб і булочки. Аромат ванілі, пряженого молока й родзинок заворожував усіх довкола й через відкрите вікно розливався п’янким теплом на весь двір — і навіть далі.
Сусідські коти прийшли в гості й сиділи навпроти порога, сподіваючись хоч на якийсь смаколик. І дочекалися: я налила в миску молока й поклала поруч кілька оладок. За мить їжа зникла, а два муркотливі пузанчики,  зручно вмостившись під яблунею, задрімали.

Наш білий кіт Хом’як усе ще старанно вилизував миску й час від часу поглядав, чи не принесуть йому ще чогось смачненького. Довго чекати не довелося — принесла добавки. Того вечора булочок і хліба наїлися всі.
Надворі вже заходило сонце. Білі хмаринки, наливаючись багрянцем, неквапливо повзли кудись по своїх справах…
Наступного ранку, поснідавши оладками з кабачків і петрушкою, я вирушила в гості до тата. Настрій був чудовий, попри те, що нещодавно я серйозно захворіла й сили досі не відновилися. Йшла повільніше, ніж зазвичай, адже навколо було стільки квітів! Я збирала їх у букет, додала кілька колосків пшениці й гілочку вишні.
Тато допоміг зробити красиві фото на згадку, а потім я пішла на грядку. Там назбирала соковитих, червонобоких помідорів, хрумких огірочків, зірвала ще кілька кабачків для оладок, насмикала ароматної петрушки. Трохи «повоювала» з бур’янами в гарбузах… А коли роззирнулася навколо — вже був вечір. Бур’яни біля квітів залишилися «жити» до завтра. 

Додому повернулася втомлена, схом’ячила три печених яблучка, попила апельсинового соку й, трохи замріявшись, написала вірш.
Так і промайнуло свято першого врожаю. Його відзначають на початку серпня, дякуючи землі за плоди, печуть хліб, збирають квіти й дарують тепло одне одному. Свято щедрості, турботи і вдячності. Ламмас.
1.08.2025